Боротьба з корупцією - виступ Генпрокурора України Юрія Луценка на дебатах високого рівня Генеральної Асамблеї ООН

Виступ Генпрокурора України Юрія Луценка на дебатах високого рівня Генеральної Асамблеї ООН з нагоди п'ятнадцятої річниці схвалення Конвенції ООН проти корупції, м. Нью-Йорк, США, 23 травня 2018 р. Це там, де його, за словами деяких переспівувачів створених у Росії фейків, бути не могло.

А якщо повернутися до серйозного, то такі виступи і звіти насправді дуже потрібні. Адже в нас у дійсності абсолютна більшість великих корупційних схем та загалом верховий рівень корупції мінімалізовані. Після того, як Україна встигла докотитися ледь не до корупційного дна, навіть ті залишки, які сьогодні маємо, ще катастрофічно великі, але ж основні біди таки подолані. Давайте просто згадаємо (це для тих, хто не хворіє на політичну амнезію) головні корупційні чорні діри недавнього минулого:

• повернення ПДВ – було головною корупційною схемою ще зовсім недавно. Завдяки автоматичній системі нарахування практично корупцію ліквідовано;
• корупційні схеми в нафтогазовому секторі, паразитування на Нафтогазі України, Укрнафті тощо, тобто схеми Бакая, Тимошенко, Онищенка, Коломойського. Майже ліквідовано корупцію, залишки ще є, але на низовому та середньому рівні, що дуже неприємно, але вже на порядки нижче;
• державні закупівлі. Корупцію переважно подолали через введення системи Прозоро. Зараз появляються іноді механізми обходу завдяки дробленню до підпорогових обсягів, але це легше виявити, а масштаби навіть неспіврозмірні;
• розкрадання на військовому бюджеті й продажі озброєнь. Продаж озброєнь зараз обмежено й іде через доволі прозорі міжнародні контракти, такого свавілля, як при Гриценкові, вже реалізувати неможливо. Постачання армії - тут ще бувають рецидиви, але направду доволі дрібні. Ми в цій сфері часто навіть на холодну воду дуємо, тому більшість повідомлень не підтвердилися. Зміни справді кардинальні, особливо після приходу волонтерського десанту в МО, а тепер ще й бойових офіцерів, що пройшли АТО;
• різнорідні механізми незаконного збагачення чиновництва та депутатів. Тут поки робота лише почалася, але законодавчі механізми переважно створені, просто треба використовувати те, що гарантує закон. Чомусь в ГПУ при їхньому нині обмеженому колі справ це вдається, а НАБУ вічно щось заважає. Але тут час - найкращий лікар, а архіви е-декларацій в НАЗК хоча й не дають миттєвого результату (на превеликий жаль), але ж будуть далі автоматично порівнюватися, а це вже шлагбаум.

Таких прикладів можна наводити ще багато, але й ці становили десь понад 3/4 усіх корупційних втрат у недалекому минулому.

Із системних проявів корупції залишилися ті, які пов'язані з управлінням держвласністю, бо Верховна Рада критично довго блокувала приватизаційні закони. Колосальний клондайк для корупційних дій - тіньовий ринок земель та непрозорі орендні відносини. Тут причина аналогічна – доки не буде знято відверто корупційний мораторій, корупцію та зловживання жодними репресивними механізмами не витравити. Ще є ряд корупційних сфер: на енергоринку, в судах тощо. Але все це, хоча й страшно прикро, але в десятки разів нижче, ніж було ще пару років назад.

До речі, на питання, а куди ж пішли гроші, які не були поглинуті "корупційним податком", відповідь можемо побачити самі, якщо трошки напружимо пам'ять. Ми з 2014 року гігантську частину економіки та ВВП втратили через війну та окупацію? Ефект від руйнування цілих мега-економічних комплексів, а також від мінімалізації торгівлі з РФ подвоїв цю втрату? Обвал економіки відбувся? А як же ми тоді змогли при таких фатальних втратах і колосальних видатках на війну не розвалити бюджет? Чимось же закрили діру в пенсійному фонді в 140 мільярдів. Ще пів року до того коштів на це не було, а потім звідкись узялися. Так ото ж... Це якраз ті гроші, які не з'їла за останні пару років корупція. А пенсійний фонд якраз перекрив свій дефіцит врятованими коштами в нафтогазовому комплексі – через що так істерикують Тимошенко й Онищенко.

Але більшість наших політиків і, з дозволу сказати, "активістів" щойно побачать хоч якогось іноземця, починають кричати, що Україна найкорумпованіша країна світу. От так і виникають наші місця в ганебному рейтингу корупційності. Їх же не на місці вираховують іноземні аудитори, усі рейтинги отримуються методом опитування експертів. От і порівняйте Рашистан, де всі дружньо розкажуть, що в них корупції ну майже зовсім нема, чи якесь Сомалі, де навіть такого слова, либонь, не чули, бо це стиль їхнього життя, з опитуваннями в Україні. Ця схема трошки спрощена, погоджуюся, але десь до двох третин показника отримують саме такими опитами вітчизняних експертів.

І тому дуже важливо, що після тривалої перерви замість хронічних брехунів лєщенків та шабуніних або вкрай неефективних Ситника чи Холодницького на міжнародний форум поїхав наш Генпрокурор, бо виступи на форумі цього рівня доволі ґрунтовно аналізуються й публікуються. А штучно завищений рівень корупційних показників - це падіння інвестицій, гірші умови кредитування, додаткові й часто принизливі вимоги партнерів. Тобто реальні фінансові й соціальні втрати. Закрити рота брехунам і оббріхувачам (на жаль, аж надто часто за російські гроші –   забули в віп-зоні якого банку Лещенко проводив гроші на свою квартиру?) ми не можемо. У нас же демократія з усіма її добрими й злими наслідками. Але протиставити їм реальну інформацію просто необхідно.

Джерело