Чому нашим політикам не можна довіряти

Чому нашим політикам не можна довіряти. Саме про це моя стаття. Звичайно, що ми всі розчаровані у наших політиках. Це – факт. Але ж у цивілізованому світі живуть щасливі люди, які довіряють політикам і довіряють самих себе цим політикам. Роблять вони це легко, тому що впевнені в тому, що під час нових виборів владу можна змінити. Така впевненість у силі виборів придає впевненості у майбутньому.

Справа в тім, що наші "політики" – це абсолютно не політики. Вони – рабовласники, а ми – їх раби. Якщо ми перестанемо бути рабами і станемо нацією, то й політики вимушені будуть перетворитись з рабовласників на політиків. Щоб змінитись самим, влада нам не потрібна. Рабство наше не в законах писане, а в розумі нашому з дитинства вкорінене. Поколіннями наші батьки і діди казали: "Лишь бы не было войны!".

От і добалакались. Сучасні рабовласники зрозуміли користь від такого гасла і експлуатують його на повну міць, та ще й видозмінивши: "Лишь бы не было украинского языка, лишь бы не вступили в НАТО, лишь бы остался в Крыму Черноморский Флот России, лишь бы Украинская Православная Церковь не отошла от Москвы" тощо. А про себе думають так: "… лишь бы это быдло не стало нацией".

Вся наша політична еліта виросла з нас самих, тому довіряти політикам ми зможемо тоді, коли зможемо впевнено довіряти собі і своєму вибору і зможемо захищати свій вибір!