Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 
Чому Майдан (площадь октябрьской революции) став місцем політичних акція та протестів

Чому масові протести відбуваються на Майдані? Чому Майдан (площадь октябрьской революции) став місцем політичних акція та протестів? Адже поблизу є ще кілька досить великих і куди більш зручних площ – Михайлівська, Софійська і навіть Європейська, якщо її вміло перекрити.

Чому з численних спроб вчинити масові протести на колишній площі Жовтневої революції вдаються тільки ті, до яких масово приєднуються кияни? Як працює цей механізм?

Якщо ви входите на Майдан з боку вулиці Софіївської, то в гарну погоду можете побачити праворуч від себе книжкову розкладку. Серед «патріотичної» літератури ви знайдете там також радянську символіку і… матрьошок. Старожилам радянська символіка і матрьошки нагадають часи, коли цим товаром залучали безтурботного інтуриста. Це було… дай Бог пам'ять… в кінці 80-х! Не знаю, скільки змінилося господарів у цієї точки, але репертуар не змінився зовсім. І сама вона – артефакт епохи «перебудови, гласності і прискорення».

Все це я веду до того, що Майдан вже дуже давно є місцем «політичної активності мас». Обурений розум вирує там з кінця 80-х. У той час це було дивовижне місце, повне міських божевільних, ряджених і політичних проповідників. На будівельному паркані, який досить зручно розташовувався на Майдані, можна було прочитати всю правду про все на світі – від жидомасонської змови до сусідів, опромінювальних електронікою. Це був такий місцевий «фейсбук», сюди приходили поговорити (або покричати в мегафон) про життя, а разом з черговим маренням чергового божевільного ви могли дізнатися також і багато цікавого від цікавих людей, наприклад, прослухати лекцію про обставини, які повинен мати на увазі кожен перекладач з санскриту на українську. Тоді Майдан називався в народі «мавпятником» і, загалом, десь так воно і було.

Голодуючі студенти у 1990-му внесли свій внесок у загальну справу тим, що розширили географію Майдану, розбивши намети на правому березі Хрещатика. До цього моменту правий берег залишався цілком собі «мирним» місцем, куди рідко ступає нога мітингувальника. З тих пір право- і лівобережний Майдан став якимсь єдиним цілим, хоча, звичайно, правий берег Хрещатика, Липки та Печерськ – це вже не Київ.

З того часу політичні мітинги і різного роду акції на кшталт концертів на свіжому повітрі стали звичною функцією, яку виконує Майдан у Києві. А дещо пізніше склалося і почало працювати правило «у будь-якій незрозумілій ситуації йди на Майдан».

Чому саме Майдан прийняв таку функцію і як це взагалі працює?

У мене є своя гіпотеза на цей рахунок. Справа в тому, що площа Жовтневої революції – це не зовсім Київ. Це така «точка доступу» держави до міста і міста до держави, місце, де Левіафан споруджує свої символи. Практично в кожному великому місті, а вже тим більше в столиці, є таке місце, а то й не одне. Нагадаю, на правому березі Майдану (там де Печерськ і де люди не живуть) розташовувався великий радянський монумент, який зображав радісне копирсання трудящих. Серед цього копирсання височів величезний Ілліч. Складалося враження, що люди тягнуть на собі вождя світового пролетаріату. Мабуть, у світле майбутнє.

У такі місця місцеві жителі зазвичай не ходять. Вони їм абсолютно чужі, повторю, це такі хаби, роз'єми і контакти чужої людині державної мережі. Проте в такі місця зазвичай водять туристів і приїжджих. Київ – це кондитерські відділи з «подвійними половинками» (і утворилися пізніше на їх місці кафе), це – Пейзажна алея і Поскотинка, це – Ярвал і неіснуюча вже філософська кулінарія з наливайком на Хрещатику, 7. Це – ті ж площі уздовж Володимирської, це, нарешті, – Поділ і багато ще чого іншого, але це ні в якому разі, не площа Жовтневої революції.

Думаю, саме з цієї причини Майдан став місцем практично перманентної політичної тусовки. Це місце, яке, з одного боку, не шкода, а з іншого – місце, де знаходиться точка доступу.

До речі, тут є два показових моменту. Перший полягає в тому, що «нова» влада в 1991-му швидко зорієнтувалася з функціями “хаба”. Ілліч, який їде в запряженій людьми возі, був демонтований у перші ж дні після отримання незалежності, і потім влада приступила до монтажу своїх власних правильних і ідейно витриманих символів. Точка доступу була проапгрейджена. Другий момент – націоналісти досить довго намагалися (видно, по старій пам'яті) проводити свої заходи на Софійській. Їм не подобався плебсовий Майдан. Але не прижилося. Всі політичні активісти в підсумку виявилися витіснені містом на Майдан.

Тому, коли я чую про «киян», збираються розбирати барикади, які начебто паплюжать їх улюблений «центр міста», я сміюся, бо жоден киянин пальцем не поворухне заради цього місця. Навіть якщо дуже сильно не любить «бандерівців».

І тут ми підходимо до механіки майданових протестів

Якщо ми зрозуміли, що Майдан для киянина – місце не сакральне, а швидше інфернальне, то ми повинні зрозуміти, що сенс виходу киянина на цю площу полягає зовсім не в тому, щоб захистити собою якусь святиню. Навпаки, це більше нагадує атаку, похід в гості до диявола з попередженням «дивись мені тут!» Киянин йде на Майдан не для того, щоб там стояти, а для того, щоб звідти піти (після зустрічі з парою знайомих, звичайно). Сам факт його виходу говорить про те, що справа, по якій він вийшов, не терпить зволікань і повинно бути вирішено якомога швидше. Для цього він і прибув на нецікаву їм точку доступу, його мета – сказати звідси «ку-ку, я тут, і якщо я тут, то це означає, що все дуже сильно не так».

Ну і висновки, думаю, вам зрозумілі. Посокрушаемся про минулі помилки (якщо у вас на площі мільйон людей, які зазвичай обходять цю площу стороною, а ви співаєте пісні – то ви не революціонер, а самі знаєте хто) і зробимо висновки на майбутнє.

Переклад з <http://kontrakty.ua/article/73842> Владимир Золоторев

Читайте по теме:

  1. Украинский Евромайдан: медицина, дисциплина на Евромайдане. Порядки на Евромайдане
  2. На Президента Януковича можно повлиять только путем законного давления оппозиции, переговорами и санкциями Запада. Майдан на пути к реформам и новой-старой Конституции