Наше суспільство чимало сперечається з різних тем, але, перед тим, як торкатись гарячих тем, спершу треба почати з визначення термінів та поняттєвого апарату. З цим у багатьох граблі великі! Почну цю статтю з терміна "український буржуазний націоналізм". Яке дивне визначення…
Навіть не знаю з якого слова треба починати пояснення: чи зі слова "український", чи зі слова "націоналізм", чи зі слова "буржуазний". Не знаю кому як, але мені муляє останнє слово – буржуазний. Одразу уявляю собі товстого дядьку із сигарою в зубах як у мультику про "Мальчіша-Кібальчіша".
Суть цього питання криється все у тому ж низькому рівні освіти людей (як сьогодні, так і в минулі часи). На межі 19-20-х століть актуальною була тема пригнічення робітничого класу. Одним з розрекламованих термінів на ті часи був термін "буржуй". Він нічого конкретно не пояснював. Так просто називали багатих людей, які не хотіли ділитися з бідними – усе як і зараз. Коли треба було когось охаяти, то називали буржуєм і всім усе ставало зрозумілим.
Інша справа націоналізм, та ще й український. Хто знає що то! От і прийшла на думку Владі Рад (Власть Совєтов) така ідея, як поєднати в одне ціле дві різнорідні сполуки, а саме слова буржуазний та націоналізм. Ставка була зроблена на самого малоосвіченого громадянина. І справді, навіщо володіти термінологією, якщо кожен пролетарій добре розумів слово буржуй, а усе, що згадується одночасно з цим словом має бути автоматично поганим та ганебним.
Отже, у такий спосіб радянська влада, не вдаючись до просвітницької політики (а навіщо!), дуже легко оминула її десятою дорогою, досягнувши своєї мети: кожна радянська людина знала, що буржуа – це погано, а значить і націоналізм теж поганий. Зайвих питань ніхто не задавав, а хто задавав, той вже не свідчить (із зрозумілих причин).
На жаль, у наш час ситуація з освітою в ідеологічних питаннях залишається на рівні того ж 1913-го року.