Про співпрацю, боротьбу та колабораціонізм у роки другої Світової війни

На написання цієї статті "Про співпрацю, боротьбу та колабораціонізм у роки другої Світової війни" мене спонукали постійні звинувачення в бік українців у колабораціонізмі (співпраці з окупантами).

Під окупантами розуміють чомусь виключно фашистів років другої світової війни. Факт виникнення терміна під час другої Світової війни абсолютно не звужує його використання лише щодо фашистів.

Цей термін має широкий та вузький зміст і прочитати про це можна за джерелом з енциклопедії українською та російською мовами. Українська версія визначення набагато ширша та повніша. Колабораціонізм ( від фр. collaboration – «співробітництво»).

Трактування цього терміна у різних політичних режимах відрізнялись. Західні режими трактували по-своєму, а комуністичні режими – по-своєму. Звідси й відповідальність громадян за статтею співпраці з ворогом відрізнялась у різних країнах.

Комуністичні режими під колабораціонізмом трактували навіть те, що не можна назвати злочином, наприклад:

• виконування своїх обов'язків як громадянина без скоєння злочинів; в принципі, громадський лад повинен забезпечити окупант згідно з Гаагською конвенцією 1907 року і громадянин у такому випадку не зобов'язаний відповідати за те, що армія, яка повинна була його захистити, відступила!
• примусова співпраця з окупантами (громадянин у такому випадку теж не зобов'язаний відповідати за те, що армія, яка повинна була його захистити, відступила! ); примусова співпраця і в Африці примусова. За що у такому разі повинен відповідати громадянин?
• перехід на бік ворога через неспроможність держави забезпечити життєві умови для існування людини (депортації, геноцид, голодомори тощо)

Отже, ми визначились з тим, що радянська історіографія зробила по суті зрадниками усіх тих, хто був під окупацією: всіх українців, всіх білорусів і так далі. Цим самим усю відповідальність радянська влада поклала на громадян, яких сама ж мала захистити від окупанта! Цікаво, правда?

А тепер найцікавіше…

Хто і чому вирішив, що окупантом є лише Німеччина, а Батьківщиною (Державою) Радянський Союз? Десь у визначенні є прив'язка до конкретних країн чи сторін конфлікту? Нема! Отже, у кожній окремій ситуації під колабораціонізмом треба розуміти різні речі.

Наприклад, певна частина людей, які вважали за свою Державу-Батьківщину не СРСР, а Польщу чи Україну (УНР або ЗУНР), мали абсолютно усі підстави вважати за окупантів радянські війська і воювати проти них абсолютно не порушуючи ніяких міжнародних конвенцій! І вони це робили!

Кожен солдат радянської армії може також вважатись колабораціоністом із злочинною радянською владою щодо українців та України. Я так не буду радикально стверджувати, але якщо слідувати логіці, то ми виходимо на такий висновок.

Більше того, тих з громадян, які співпрацювали з совєтами (не бажаючи розділити долю Стуса чи Горської), вважаючи за свою батьківщину не СРСР, а Україну, автоматично можна назвати колаборантами? Виходить що так, як це не дивно.

Дива, та й годі…

Тому, в принципі, з філософської точки зору, цей термін штучний і невчасний, тому що був вигаданий "під ситуацію" з конкретною метою звинуватити конкретних невигідних на той час осіб. Дискутувати щодо цього терміну безглуздо, тому що кожна людина, яка не вбивала сама, має право на краще життя шляхом підтримки різних сторін конфлікту; має також право на помилку та співчуття. Неприпустимо вішати ярлики на людей тільки тому, що вони співпрацювали з програвшою стороною. Уявіть ким були б ці "злочинці", якби перемогли фашисти.

Якщо цей термін тісно пов'язаний з переможцем у конфлікті і застосовується вибірково, то гріш йому ціна

Є дуже корисні статті щодо згаданої теми:
По той бік співпраці;
Українці та росіяни виправдали колабораціонізм;
Война Германии против СССР;
Украинский коллаборационизм во второй Мировой войне;