Росія, як країна що не об'єднується у будь-які спільноти, а сама намагається об'єднати навколо себе спільноту, потерпає весь час поразок у таких справах. Російська нація перебуває у власній державі за ґратами. За статистикою кінця 19-го століття етнічних росіян у Росії було близько 47%. Вся історія Росії (писана і неписана) – це пошук самої Росії. Пошук її коренів, минулого та спадщини.

Це – загальне правило для всіх країн. Державу вони побудували, а от наповнити її нема чим: одні історики ведуть корені від татар чи угро-фінів, інші – від мешканців Русі та східних слов'янських племен. Все мішають в купу: і людей, і державу, і мову, забуваючи при цьому, що історії держави, мови, нації, території – це різні речі, різні історії. Вони можуть співпадати і не співпадати одне з одним у часі та просторі. Подібні судження я роблю з того, що сам вивчав у школі; з того, чому вчать у школі сьогодні; з того, що пишуть в інтернеті мої сучасники.

Нажаль, російська та українська історіографії усе мішають та узагальнюють. Від цього й проблеми.

Проблеми криються в тому, що на хибному шляху мандрівника чекають усілякі розчарування в історії, ідеях, спадщині і, як результат, в державі. Так, нам потрібен спільний підручник з історії, але не у виконанні політиків і тим більше не у виконанні Д.Табачника.

Росіяни болюче пережили нікчемність і поразку у змаганнях із Заходом (включаючи й "переможену" Німеччину), але, на мою думку, їх ще очікує переживання нікчемності й брехливості власної історії. Чому я так вважаю? Тому що в наш час українці переживають таку ж біду. Одна брехня часто замінюється іншою. Ми це бачимо і з цим боремось (хоча не всі).

Боротись може лише той, хто бачить. Росія не бичить і значить не бореться.

Дай Бог росіянам сил побачити брехливі сторінки власної історії і відновити свої справжні корені, традиції та спадщину у тому обсязі, який справді міститься в них. Вони (корені та спадщина) не обов'язково мають бути в повному обсязі руськими та слов'янськими. Чому така істерія навколо саме слов'янськості росіян? Політична ситуація так склалась? А що робитимемо у разі, коли ситуація зміниться? Змінювати історію? І так кожного разу?

Усім нам потрібно:

  • виключити з процесу обговорення політичну складову
  • визначити що для нас/вас важливіше: слов'янські корені чи правда; не факт, що це одне й те само в повному обсязі;

Варто розуміти, що генетичність – це не те ж саме, що й етнічність! Генетичне походження не має ніякого відношення до національної приналежності. Національність – це виховання!