Голодомор - геноцид чи просто трагедія?

Учитывая то, что я, как и гражданин Янукович твёрдо убеждён, что Голодомор 1932-33 годов не является геноцидом украинского народа, о чём неоднократно заявлял в своих публикациях в СМИ, в том числе в статье «Судебное издевательство над жертвами голода на Украине», опубликованной 16 февраля с.г. на сайте segodnia.ru (http://www.segodnia.ru/index.php?pgid=2&partid=11&newsid=10957) и перепечатанной десятками других интернет-ресурсов, т.е., публично отрицал голодомор, как геноцид украинского народа, полагаю, что должен нести равную ответственность с гражданином Януковичем.

В своих действиях я руководствуюсь статьёй 63 Конституции Украины, которая гласит, что «никто не обязан выполнять явно преступные распоряжения или приказы», а принятие в законодательном порядке положения о том, что голод 1932-33 годов является геноцидом украинского народа, с моей точки зрения, стало циничным преступлением против памяти о тех, у кого в 1932-33 году голод национальности не спрашивал.

У мене є наступні важливі та корисні зауваження щодо цієї заяви, бо людина, яка написала таку дурість, за всіма ознаками не розуміє різниці між ЗАКОНОМ і наказом чи розпорядженням та, власне, ситуаціями коли ті законодавчі документи мають силу. Закон України не є розпорядженням чи наказом. Накази дають в силових структурах і, відповідно, ця стаття Конституції стосується не рядових громадян і не в такій ситуації. До того ж, НАКАЗИ даються особисто людям, а ЗАКОНИ стосуються ВСІХ разом.

І, перш ніж позорити себе і десятки інтернет-виданнь на весь СНД, варто було б спробувати подати до Конституційного суду заяву щодо тлумачення тексту вказаної статті, а перед цим спочатку уважно почитати власне Конституцію хоч раз у житті, перш ніж посилатись на неї: стаття 63 Конституції України взагалі не має жодного з процитованих слів. Стаття 63 взагалі має інший текст. Вказаний зміст міститься у статті 60 К.У. (див.джерело). Та хіба ж "Русскую общину" чи товариша Федора Яковлева це турбує? Навіщо їм голова? Ніколи її у таких тупих рускоязичних не було і вже не буде. І навіщо юристи в тих десятках інтернет-ресурсах отримують зарплатню, коли передруковують такий дебілізм таких дебілів і підставляють свою репутацію.

Далі коротко. Якщо Голодомор у 1932-1933 роках був не лише на території України, тоді чому ті вумники з тих територій мовчать? І не просто мовчать, але й затуляють рота Україні? Підніміть разом з нами це питання й визнайте кожен у своїй країні голод тих років геноцидом народів СРСР! Якщо ж усі мовчать, то чому Україна повинна мовчати? Чому ми в односторонньому порядку не маємо права визнати той страшний голод геноцидом українців на українській території? Чому ми повинні турбуватись та вирішувати за інші нації? Хай кожна нація скаже за себе сама. Чогось чекаєте, шановні? Ну чекайте, чекайте…

Голод был и в США

В это же время голод был и в США, что нагляднейшим образом продемонстрировали фотографии голодающих американцев, размещённые «специсториками» СБУ на выставке по голоду 1932-33гг. на Украине. По оценкам некоторых историков количество жертв голодомора в США достигает от 6 до 8 миллионов человек, но там никому в голову не приходит устраивать из человеческой трагедии политический фарс.

Про США взагалі все ясно. По-перше, в УРСР голод був свідомо спровокований керівництвом ворожої для України держави. По-друге, в США була економічна криза і голод став наслідком тієї кризи, чого не скажеш про Україну, коли їжу забирали силою і вбивали непокірних. Відчуйте різницю у причинах тих двох голодовок та їх перебігу! До того ж у США нема таких ідіотів, як товариш Яковлев та "Русская община", які б заперечували явні речі.

До того ж варто додати, що саме керівництво КПРС, коли почуло запах смаженого, у 1980-х роках видало фундаментальну книгу присвячену цій темі, де навіть вказала конкретні цифри жертв. Звісно, що точніше за КПРС у СРСР ніхто й не міг знати про причини та наслідки трагедії, тому ця книга стала джерелом інформації для багатьох людей (стоит вспомнить специальное постановление ЦК Компартии Украины от 26 января 1990 года). Звичайно, не про все там написано, але ж краще було самим зізнатись у злочинах і оприлюднити інформацію, ніж чекати поки це зроблять інші. Може товариш Яковлев спробує і ту книгу розкритикувати?