Інша Росія. Чи існує вона і де вона

Мені дуже шкода Росію. Вона для мене померла навіть не тому, що веде себе як озвірілий імперіаліст, плюющий на саму світобудову. А в першу чергу тому, що вся Росія – це повсюдний самодержець Пу.

Росія якої не існує – це вірус Великої Країни

Я дуже хочу помилятися, але чомусь здається, що навіть у тих світлих, інтелектуальних росіян, які вийшли на демонстрації на захист України, десь глибоко всередині, на самому денці душі жевріє почуття непоясненого задоволення від того, що Росії, як-ніяк, додалося. І нехай розум велить цілком протестувати проти жорстокої окупації чужої (і вже давно) незалежної країни, але глибоке, інтуїтивне відчуття могутності, має бути присутнє. Бо вірус Великої Країни невиліковний. Тому мені дуже шкода Росію, якої немає.

До мене у львівську телестудію приїжджали багато умів з Москви. І Олександр Архангельський, і Олександр Гаврилов, і Борис Дубін, і Гоша Куценко, і Ігор Свинаренко, і Тетяна Товста була у Львові. Я запоєм всіх їх слухав, розуміючи, що ось вона – прекрасна інша Росія: розкута, дотепна, широка в поглядах, чемна до країн-сусідів.

Яка вона – інша Росія? Чи не самообман це?

Моїм московським гостям, до речі, вельми подобалося таке позиціонування – інша Росія. Але в якийсь момент я гостро зрозумів, що в середовищі думаючих росіян-інтелігентів поняття «інша Росія» повністю спотворено. Мислячі росіяни попалися на гачок своєї «ніби» непричетність до путінізму. Мовляв, ось вам Кремль, феесбешний тиран, диктатор, і це – їхня Росія, офіційна, державна. А ось ми, у нас самовар на столі, Бердяєв на полиці і Чаадаєв в умі – і у нас «інша Росія». Це самообман, панове!

Навіть затяті російські ліберали перебувають у путінізмі і є його соавторами. Немає ніякої іншої Росії. Вона стала дуже потрібним і навіть вигідним тлом для шаленого путінізму. У пересічному українцеві досі живе крихітний янукович – навіть після його повалення. Так само в кожному росіянині живе зовсім не крихітний Путін. Ціна нашої гідності полягає в тому, наскільки ми витравимо з себе самодержців.

Ми, українці, маємо справу не з Кремлем, а з глибоко эшелонированым російським племенем Пу. Кількість йде на десятки мільйонів людей, які, сидячи в напівзруйнованому уральському селі, відчувають щиру радість за порятунок Крима. В останній місяць я ще ніколи не бачив такої гігантської кількості зоологічної, позамежної українофобії. Всі ці спалахи прямолінійного шовінізму щодо України нагадують істерику.

Прохання дорогим росіянам з числа іншої Росії

Уважно придивіться до Криму – і ви побачите модель свого майбутнього. Ваші побратими-росіяни б'ють людей просто за звучання іншої мови. Викрадають греко-католицьких священиків через їх неправославність. З автоматами приходять додому до тих, хто не прийшов на аля-референдум. Ваші побратими-росіяни показово спалюють прапор іншої країни. І тих, хто приходить мітингувати за неподільну Україну, змушують стати на коліна. Все – як гітлерівці робили. Зі сміхом, вперемішку з ненавистю до іншого, не свого. Уважно придивіться до Криму – і ви в дії побачите неонацистську концепцію «Росія тільки для росіян, для своїх». Майбутнє Росії зараз вивергається в Криму.

Навіжений цифри «95% за» не існує в плебісцитах. Такого немає у природі. Це не Крим – це всю Росію загнали в тоталітарну цифру «95% за», великодушно залишивши 5% для всіх «типу незгодних». Я дуже прошу вас побачити в Криму своє власне королівство кривих дзеркал, де є вибори без вибору, де превалює право збройного чобота, де відключають не свої канали і знищують всіх не своїх. Це і є Росія. Росія, де кількість думаючих щодо кількості племені Пу складає статистичну похибку.

Росію мені щиро шкода. Тому що в 1944 році Сталін обізвав ворогами Вітчизни цілий народ – кримських татар. А в 2014 році Путін зробив ворогами всього світу цілий народ – ваш народ.

Остап Дроздов, Главком