Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

Одностороннє припинення вогню, оголошене Президентом Порошенко, – це суто політичний крок. Свого роду останнє китайське попередження, яке нікого не злякає. Останній жест доброї волі покликаний переконати Захід і РФ в самій готовності України домовлятися.

Але з логікою реальної війни на сході, це, з дозволу сказати перемир'я, не має нічого спільного. Адже розраховувати на масову здачу бойовиками ДНР і ЛНР зброї і на терміновий відхід на свою територію російських найманців ( основного ударного ядра терористів) може лише невиправний романтик. Логіка війни на сході – нещадна. Майже знищивши руками агентів Кремля свої збройні сили (ЗСУ), Україна ніколи не воювала з таким супротивником на своїй території. І великі втрати були лише справою часу.

Першою такою стала загибель 7-ми десантників 95-ї житомирської аеромобільної бригади в засідці під селом Жовтневе Краматорського району, де бойовики дуже професійно атакували колону з двох бронетранспортерів і трьох вантажівок: одному БТРу, пропустивши вперед, вдарили з нового РПГ-26 в найвразливіше місце (двигун), спалили «Урал» ( на ньому ще міномет везли), потім відкрили прицільний снайперський вогонь.

Потім була бездумна і безглузда втрата 17-ти піхотинців, в тому числі і мобілізованих, з 51-ої волинської механізованої бригади, які недбайливо влаштували пікнік на узбіччі під Волновахою, навіть не расчехливши стволи БМП. Зняте розвідниками противника відео їх милостивого чаювання за добу до смерті з непристебнутими до автоматів магазинами наочно показав, до чого може призвести елементарне нехтування бойовою охороною.

Потім шокувала загибель у збитому вертольоті 12-ти осіб, у тому числі і бойового генерала Сергія Кульчицького – улюбленця гвардійців. Потім бойовики дотяглися своїм новітнім російським ПЗРК «Верба» ще вище – збили літак «Ан-30» на пристойній висоті над Слов'янськом. Ну і найбільша втрата – це загибель 49 солдатів і офіцерів екіпажу збитого в ніч на суботу військово-транспортного Іл-76 з десантниками з 25-ї дніпропетровської бригади в аеропорту Луганська.

І це все – за неповних два місяці. Звичайно, сили АТО проводять результативні військові і спеціальні операції, як, наприклад, розгром батальйону «Схід» в донецькому аеропорту. Але логіка конфлікту показує, що ніякого ефективного перемир'я бути не може на даному етапі. Якщо, звичайно, сам Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України Порошенко не попросить агресора Путіна про помилування.

На Донбасі часто ховають велику кількість загиблих людей

Взагалі-то, Донбас звичний до масової загибелі людей. Ні в якому іншому регіоні України ніколи не ховали так часто і так багато загиблих разом на свій роботі людей. І молодих, і літніх. І в Донецькій, і в Луганській областях. Різні шахти в різні роки незалежності України стабільно видавали на гора крім мільйонів тон вугілля ще й десятки трупів гірників задушених, спалених і розчавлених вибухами і пожежами.

Статистика: Шахта ім. Скочинського в Донецьку – 63 загиблих у 1998-му, шахта ім. Баракова в Краснодоні – 81 загиблий в 2000-му. Справжня порохова бочка шахта ім. Засядька – 106 убитих вибухом у 2007-м.

Це лише найбільш масові випадки. Поодинокі ж смерті або ті аварії, в яких гинули по десять, двадцять, тридцять, а то й по п'ятдесят шахтарів за один раз, як на тій же легендарної Засядька, лише доповнюють невтішну статистику.

Я добре пам'ятаю ці масові поховання на різних шахтах в різних містах – десятки трун і тисячі вбитих горем родичів гірників

Я добре пам'ятаю ці масові поховання на різних шахтах в різних містах – десятки трун і тисячі вбитих горем родичів гірників. Ще більше їх близьких, знайомих, сусідів і просто шокованих масовістю таких смертей мешканців регіону. З року в рік. Така собі майже війна, до якої звикли.

Все це, закладене ще в радянські роки, що не могло не залишити незгладимий відбиток на свідомості, світосприйнятті і менталітеті багатьох людей на Донбасі. Саме там, особливо в робочій, пролетарської середовищі, цінність людського життя була штучно і істотно занижена. А готовність ставити її, життя, в залежність від випадку або самодурства начальства мала цілком конкретне вираження в грошових знаках: лише б тільки зарплату платили.

При цьому на цих смертях, по суті, наживалися кримінально-олігархічні регіональні політичні та бізнес-еліти. Які, в свою чергу, були сформовані в результаті кривавих бандитських воєн в лихі 90-ті. І гучні злочини цього періоду, як-то вбивство Брагіна, Момота, Щербаня, багатьох інших більш дрібних бізнесменів, лише доповнювали безрадісну картину.

Це я до того, що сформовані в регіоні роками диявольські традиції зневажливого ставлення до людського життя, своєї і чужої; реальне, часом фаталістичне, світовідчуття близькості смерті, впливові бандитські засади і правила, рабська покірність люмпенізованої робочої прошарку своїм господарям, сильним світу цього – все це сьогодні стало вельми живильним середовищем для розширення соціальної бази тероризму на Донбасі.

Тими з місцевих, хто поповнює ряди збройних банд професійних найманців, всіх цих «стрільців», «бісів» і іншої нечисті, дуже легко маніпулювати: лякати примарами «правосеків», дурити голову пропагандою про захист мирних жителів від «карателів», вішати локшину про те, що «Донбас всіх годує» і просто банально купувати за накрадені Януковичем і його камарильєю мільярди.

Артем Шевченко, Еспресо.ТВ