Степан Бандера, Гітлер та Пілсудський - незручне фото для поляків

Ми вже були свідками скандалу Ващиковського у Львові, коли він відмовився відвідати "Тюрму на Лонцького" у Львові. На жаль, пан Ващиковський має дуже вузьке бачення та знання історії власного міністерства, тому що у 2016-му році відомство самого пана Ващиковського видало на кошти міністерства книжку "Міжмор'я. Надії та обмеження у політиці ІІ Речіпосполитої" / "Międzymorze. Nadzieje i ograniczenia w polityce II Rzeczypospolitej". 

Не останній в Польщі історик Анджей Новак у статті "Польща, Росія і Україна: стратегічний трикутник концепції Юзефа Пілсудського у 1918-20 рр." прямо називає окупацію – окупацією. Анджей Новак пише, що Пілсудський "рекомендував у цій ситуації тимчасову окупацію Східної Галичини, яка б дозволила не розв'язувати політичних питань".

Отже, книжка видана на гроші Міністерства закордонних справ Польщі, називає події 1918 року у Галичині так, як називає – окупацією.

Нижче – більше. Державотворець Польщі пан Пілсудський, як не дивно, був другом Гітлера і у час, коли Бандера сидів у концтаборі, Гітлер відспівував смерть Пілсудського і дуже скорбив по ньому. От такі дива! Читайте нижче…

Для чого деякі політсили піднімають в Польші питання часів С. Бандери? Ті часи вже давно пройшли. І в нашій спільній з поляками історії було дуже багато різних і неоднозначних подій. Крім того, Ющенко вже пропонував взаємне прощення полякам, і тоді воно відбулось!

Але, знов деякі сили починають нагнітати антиукраїнську істерію, і проводять закон, згідно з яким за підтримку ідей С. Бандери визначається карна відповідальність з позбавленням свободи на 3 роки.

Представлене фото було зроблено в Німеччині, в Берлінському соборі під час месси, яку після смерті польского керманича Юзефа Пілсудського, Адольф Гітлер наказав організувати в знак скорботи.

У Рейху було об'явлено всенародний траур. Відспівувалась ПОРОЖНЯ труна. По завершенню месси фашистський почесний караул віддав труні воєнні почесті.

Про глибоку прив'язаність Гітлера до Пілсудського повинні були свідчити і його слова, сказані, начебто, 1 вересня 1939 року: "Якби Пілсудський був би живий – війни б не було." Хто зна. Отака вона – історія.

У кожної країни є свої "незручні фотографії".

Символічний "похорон" у Берліні друга Гітлера, великого поляка Пілсудського. (спеціально для Качинського).  Це – символічне прощання з порожньою домовиною.

1935 рік. Звістка про смерть польського вождя Пілсудського викликала велике хвилювання в Німеччині.

Герінг йшов в Польщі за тілом в першому ряду. Усі найбільші німецькі газети вийшли зі співчуттями на перших сторінках. Völkischer Beobachter писала: "Нова Німеччина схиляє свої прапори і штандарти перед труною цього великого державного діяча, який першим мав відкриту довіру і повний союз з націонал-соціалістичним Рейхом".

Адольф Гітлер оголосив в Рейху всенародний траур і відіслав телеграму польському президенту, де писав: "Я глибоко зворушений звісткою про смерть маршала Пілсудського і висловлюю Вашій Високоповажності та польському уряду мої щирі співчуття. Польща втратила в покликаному в вічність Маршалі творця своєї нової країни і її найвірнішого сина. Разом з польським народом і німецький народ оплакує смерть цього великого патріота, який через своє повне співробітництво з німцями зробив велику послугу не тільки нашим країнам, а й надав неоціненну допомогу в заспокоєнні Європи".

Дружині Пілсудського Олександрі, Гітлер писав: "Сумна звістка про смерть чоловіка, Його Високоповажності Маршала Пілсудського, поранила дуже глибоко. Вельмишановна пані та Ваша родина, прийміть запевнення в моєму глибокому співчутті. Образ померлого я навічно збережу в своїй вдячній пам'яті."

Мало того – Гітлер наказав організувати в берлінському кафедральному соборі месу біля символічної труни Пілсудського. Саме цей момент і відображений на фото. Після відспівування порожнього гробу фашистська почесна варта віддала труні військову почесть.

Подейкують, що це був останній раз, коли Гітлер брав участь в богослужінні.

У кожної країни є "незручні фотографії" – просто деякі сором'язливо замовчують свої, радісно і істерично тиражуючи чужі, інколи навіть вдаючись до фальсифікацій.