За що саме повинна Україна просити вибачення перед Донбасом.В чому винна Україна в подіях і війні на сході країни – Донбасі. Які прорахунки зробила Україна у внутрішній політиці на Донбасі. На ці питання я дам свої власні варіанти відповідей.
Донбас сьогодні переживає період виходу з політичного летаргічного сну часів СРСР. Новини з Донбасу не радують нікого. Війна, розв'язана на Донбасі і Криму, стала наслідком підтримки населенням – тотальної на Криму і трохи менше на Донбасі – російської армії і Путіна. У свою ж чергу, така підтримка стала можливою лише через беззубу національну політику України протягом останніх двадцяти років.
Дивлячись на приклади країн Балтії, Польщі та низки інших країн колишнього Варшавського договору, стає зрозумілим, ЩО ми втратили. А саме, Україна провинилась перед мешканцями Криму (АРК) та Донбасу лише в тому, що вчасно:
- не провела чистку рядів у державних структурах, тобто не провела люстрацію та декомунізацію;
- не захистила своє інформаційне поле від шовіністичної і відверто антиукраїнської пропаганди;
- не справила ТУ українізацію, яка снилася лише у снах переконаних хворих російськомовних громадян України, левову частку яких становили жителі Криму і Донбасу;
- не велася боротьба з корупцією;
- не ввела візовий режим з Росією, відкривши кордони;
Подібні прорахунки у внутрішній політиці виливаються у війну і нашу нездатність звільнити наші території від російської окупації.
Сьогодні в Україні стартувала саме ТА внутрішня політика по відношенню до Криму й Донбасу, яка просто зобов'язана була проводитися спочатку:
- прийнятий закон про люстрацію та декомунізацію;
- прийнята низка законів (законопроект №1831) про необхідність відкрити бенефіціарів ЗМІ;
- відбувається природня українізація України, якщо не в мові спілкування, то в образі мислення. Нове україномовне покоління вже заповнює інформаційний простір і замінює собою російськомовних громадян;
- прийнятий закон про боротьбу з корупцією, створена «Спеціалізована антикорупційна прокуратура» і «Національне антикорупційне бюро України»;
- якщо вже заговорили не про розрив дипломатичних відносин з Росією, то хоча б про введення візового режиму між Україною та РФ (краще пізніше, ніж ніколи);
Як не сумно це звучить, але всі чотири, наведені вище, причини лягають в ланцюжок і складають пазл за пазлом. Помилок і прорахунків було зроблено більше, але саме ці чотири складають стратегічний і фундаментальний рівень помилок.