Волинська трагедія – принципи у підході до проблеми та розуміння її суті

Діалог між поляками та українцями з приводу волинської трагедії варто починати з розуміння деяких простих явних обставин. Я не даватиму конкретних порад щодо конкретних шляхів вирішення конфлікту та оцінок діям двох сторін конфлікту, але скажу про деякі нюанси, про які ми мусимо пам'ятати з обох боків.

По-перше, на момент трагедії Україна не мала державності ні до того часу, ні в той час, а Польща мала. Вибачте, але саме існуюча держава мусить нести відповідальність за стан речей в державі (як керівник фірми в бізнесі). Так, я розумію, що на той час тривала друга світова війна. Але останній принцип це не відміняє. Злочини з боку українців були злочинами осіб, некерованих якимось державним центром. Злочини ж Армії Крайової (А.К.) були злочинами державного рівня, керовані центральним органом, що значно підвищує рівень відповідальності.

Порівнювати дії державної армії та розрізнениї селян не варто, бо по суті, то була громадянська війна в польській державі між поляками українцямі на національному та релігійному грунті.

В даній трагедії можна звинувачувати кого завгодно: СРСР, Німеччину, Польщу, окремих розрізнених озброєних українців але не Україну. Тому можна говорити про конфлікт між поляками і Польщею з одного боку та українцями з іншого, але не про конфлікт між Польщею та Україною, бо України як держави на той час не існувало.

Дуже цікавий матеріал на тему "Спроби українсько-польського порозуміння в роки Другої світової війни".

По-друге, якого біса ми говоримо про конфлікт між Польщею та Україною в той час, коли сам конфлікт покладений Німеччиною та СРСР? Сам факт такого поглибленого обговорення волинської трагедії як конфлікту між Польщею та Україною (чи між поляками та українцями) повністю знімає з повістки дня питання про відповідальність нацистської Німеччини та СРСР. Це не припустимо! Це все одно, що говорити про громадянську війну в Україні на донбасі, залишивши поза межами обговорення прямого агресора Росію.

Рекомендую також для ознайомлення которку статтю історика:
http://glavcom.ua/news/istorik-nazvav-shlyahi-primirennya-mizh-ukrajincyami-ta-polyakami-z-oglyadu-na-podiji-volinskoji-tragediji-359456.html

По-третє, у міжвоєнний період польські уряди реалізовували тезу “Польща для поляків”, прагнучи примусово асимілювати українське населення, тлумачили його як меншовартісне, несвідоме, позбавляючи права навіть називатись українцями (так само як і на росії). Українці не мали можливості відповідати так само сіметрично у боротьбі за свої права і тому були змушені чинити асимітричний опір. Нажаль, сама Польська влада не давала вибору українцям Польщі у засобах боротьби.

Той конфлікт на Волині був покладений польською державою внаслідок невірної внутрішньої національної політики. На місці українців мугла бути будь-яка нація, але так сталось, що саме українці були найчисельнішою та найактивнішою з усіх в Польщі. Можливо, таку поведінку польського уряду провокували легкі завоювання чешських (Тєшинська область у 1938-му році) та литовських (Вільне у 1920-му році) земель без сильного спротиву місцевого населення.

Тобто, керівні мотиви з обох боків були діаметрально протилежними: з боку українців – приватна помста за кривди від держави та самозахист, з боку ж Польщі – державна політика загнати українців "під лавку" та асимілювати.

довідка: За даними перепису 1931-го року, українці складали 10% від населення Польщі тих часів