Promotion Welcome 100 RU [https://welcome100.npbpromoru.nl/]
Виконання вимог Євромайдана

Простоявши майже два місяці, київський євромайдан поки не може похвалитися досягненням основних цілей. Фокус проаналізував сценарії розвитку політичних протестів в Україні. З усіх вимог, висунутих Майданом, виконані лише три, та й то частково:

  1. звільнено більшість затриманих на київських акціях протесту громадян,
  2. відсторонені від займаних посад чиновники, офіційно підозрювані в причетності до розгону евромайдана,
  3. затримані підозрювані в побитті журналістки Тетяни Чорновіл.

Майдан – в головах протестувальників

Раніше багато енергії, яку можна було б використати у протистоянні з владою, євромайданівці витрачають на внутрішні розборки. Взаємні звинувачення в провокації і «роботі на Банкову» стали для політичного і громадського секторів Майдану буденною справою. Сама Банкова теж не дрімає. «На нас чиниться тиск по всіх фронтах, – розповідає Фокусу недавній комендант Майдану, народний депутат від Батьківщини Арсен Аваков. – Тиснуть силові структури, діють провокатори на місці і в інформаційному просторі і так далі».

Активісти Майдана не втрачають оптимізму

«Безумовно, хотілося б революції тут і зараз, але ми бачимо, що вона навряд чи можлива в нинішніх політичних обставин», – говорить комендант зайнятого майданівців будинку Київміськадміністрації свободівець Юрій Ноєвий. На його думку, Майдан повинен перетворитися в базу громадського спротиву і не розходитися до інавгурації нового (природно, опозиційного) президента у 2015 році. «Фактично вже зараз Майдан – це точка мобілізації і джерело небезпеки для влади, осине гніздо, звідки розлітаються і куди злітаються активісти, що жалять слуг режиму», – каже Ноєвий.

Сьогодні саме виїзна активність майданівців доставляє влади найбільшу головний біль

Регулярні автомайдани – поїздки до маєтків держчиновників – змушують мобілізувати сотні і тисячі силовиків. «Титушки» намагаються блокувати активістів на вулицях, міліціонери і даішники приходять до демонстрантів додому. Але всі ці заходи роблять зворотний ефект – активісти стають лише згуртованою і зліше. Після того, як співробітники ДАІ почали «пресувати» учасників поїздки в Межигір'ї, автомайданівці оперативно розробили інструкцію з протидії даішникам, всім потрапившим під пресинг безкоштовно надають допомогу кваліфіковані юристи.

Змусити силовиків перейти від нападу до оборони – один із способів їх деморалізації

Психологічний тиск на владу виявляється дієвим. Суддю Юрія Бурбелу, який засудив на шість років так званих васильківських терористів, від розлюченого натовпу евромайдановцев врятували лише кілька сотень бійців спецпідрозділів МВС. Після цього Верховний суд України в особі голови Ярослава Романюка та Рада суддів України виступили із закликом «підсилити захист суддів та їх сімей». У відповідь активісти надрукували листівки з портретом Бурбелы і закликали затаврувати його громадською ганьбою.

Самоорганізація, самозахист і психологічний тиск на владу – ключові методи майданівців, завдяки яким вони розраховують у підсумку здобути перемогу

Політики в цьому процесі не більше ніж попутники. «Майдан – це не намети в центрі Києва, Майдан насамперед у головах, – вважає Арсен Аваков. – Головне, що люди перестали боятися даішників, міліціонерів, «Беркут» і прокуратуру».

Опозиціонери так і не домовилися про єдиної стратегії на президентських виборах

На зауваження про те, що маховик репресій проти евромайдановцев може набирати обертів, депутат відповідає так: «Будь-які силові дії лише збільшують наші сили. Свобода так просто не дається і всі ці випробування ми пройдемо».

Два сценарії:

Сьогодні влада полишила спроби силового розгону демонстрантів і вирішила їх просто ігнорувати. Тактика ця поки цілком успішна, що дає підстави для песимізму щодо майбутнього протестного руху. У той же час самоорганізація громадських активістів Майдану міцніє, виникають нові креативні ініціативи. Це вселяє протестувальникам та їх симпатиків надії на оптимістичний сценарій розвитку подій.

Сценарій 1. На контролі громадянського суспільства

Репресії з боку влади та регулярне висунення опозицією нових цілей підтримують Майдан в тонусі. На підконтрольній демонстрантам території триває постійне чергування. Активісти з інших міст змінюють один одного на Майдані за вахтовим методом: коли одна група протестувальників роз'їжджається по домівках, замість неї приїжджає інша. Щонеділі проходять масові народні віче. У разі загрози розгону Майдану на його захист оперативно мобілізуються десятки тисяч людей.

Традиційна схема «виступ політиків – концерт музикантів» більше не актуальна

Продовжують розвиватися придумані майданівцями нові форми мирного протесту. Активісти все частіше навідуються в гості» до топ-чиновників. Бойкот належить представникам влади, бізнесу стає масовим і завдає власникам матеріальні та репутаційні збитки. За допомогою створення «чорних списків» триває деанонімізація чиновників і міліціонерів, причетних до репресій проти активістів. Психологічний тиск на держапарат зростає.

Придбаний на Майдані досвід самоорганізації отримує масове застосування по всій країні. В Україні створюються неполітичні спілки взаємодопомоги громадян і підтримки один одного в різних сферах: у боротьбі зі свавіллям міліції або ДАІ, з корупцією в судах, хабарництвом податкових органів, бездіяльністю комунальних служб і так далі.

Громадські структури евромайдана пропонують Криму і Донбасу виразну соціально-економічне бачення порядку денного і завойовують їх лояльність. Мирний характер протесту гарантує йому симпатію і підтримку з боку країн Заходу.

Лідери опозиції під тиском суспільства знаходять взаємовигідну формулу спільного походу на президентські вибори, аж до висунення єдиного кандидата у першому турі. У разі масових фальсифікацій під час президентських виборів на вулиці виходять мільйони українців. Їх протест спирається на громадянські та політичні структури. Досвід Майдану проаналізовано, план дій заздалегідь продуманий, влада піддається пресингу в різних формах і її поразка стає доконаним фактом. Протестні організації не припиняють свою діяльність і в разі необхідності реагують на будь-які зловживання опозиції, яка стала новою владою.

Підсумок для влади: поразка на президентських виборах

Підсумок для опозиції: перемога на президентських виборах

Підсумок для суспільства: самоорганізація, створення цивільних структур, контроль над політиками

Сценарій 2. Політичний клуб за інтересами

Влада розуміє, що спроби розігнати Майдан силою призводять до зворотного ефекту, і фактично продовжує ігнорувати його. Опозиційні політики не можуть запропонувати протестувальникам адекватної програми дій і займаються внутрішньовидовою боротьбою. Проголошені зі сцени Майдану обіцянки не виконуються, народне розчарування зростає. Оскільки на Майдані залишається критично мало людей, присутніх там постійно, опозиція наймає «майданарбайтерів», що призводить до деградації протесту. Опозиція демонтує барикади, Майдан перетворюється в подобу «Юліного містечка під Печерським судом. Влада проводить проти найактивніших громадських активістів точкові репресії. Організаційні структури, створені протестувальниками, розмиваються і розпадаються, громадянські ініціативи йдуть на спад.

Трійка опозиційних лідерів, грунтуючись на результатах соц-опитувань, бореться не з владою, а один з одним за потрапляння у другий тур. Об'єднання «Майдан» перетворюється в політичний клуб за інтересами, як створений в серпні 2011 року і канули в Лету Комітет опору диктатурі.

Виборчі штаби кандидатів у президенти починають повномасштабну війну зливів і компроматів, яка налаштовує симпатиків Віталія Кличка, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока один проти одного. У результаті перемога Віктора Януковича у другому турі стає можливою навіть без фальсифікацій.

Опозиційний електорат деморалізований і не готовий відстоювати свій вибір. Люди обмежуються висловленням невдоволення на кухнях і в соціальних мережах, про масштабні акції протесту забувають надовго. Генеральну битву, яка повинна була відбутися в 2015-му, чинна влада виграє вже в 2014 році.

Підсумок для влади: перемога на президентських виборах, консервація існуючого ладу

Підсумок для опозиції: поразка на президентських виборах, сумнівні політичні перспективи після них

Підсумок для суспільства: репресії проти активістів, деморалізація опозиційного електорату

Гонка за лідером*:

Віталій Кличко – 21,8%

Арсеній Яценюк – 11,8%

Олег Тягнибок – 5,8%

За даними соцопитувань, Віталій Кличко впевнено випереджає своїх конкурентів по опозиції. Його відрив від Арсенія Яценюка в грудні виріс до 10%, а від Олега Тягнибока – до 16%.

* Грудневий соцопитування Центру Разумкова, вказаний відсоток всіх опитаних, прізвище Юлії Тимошенко в опитувальнику відсутня

Кричіть голосніше

З 10 головних вимог, висунутих Майданом, влада виконала лише три, та й то частково

  1. Відновлення активного євроінтеграційного процесу та підписання угоди про асоціацію з ЄС – не виконано.
  2. Відставка уряду – не виконано.
  3. Дострокові вибори президента і парламенту – не виконано.
  4. Покарання винних у побитті студентів на євромайдані в ніч на 30 листопада – виконано частково і формально. Підозрюваними у розгоні євромайдана названі голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов, заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович і керівник київської міліції Валерій Коряк. Вони відсторонені від займаних посад, які дають свідчення в прокуратурі. Досі так і не відомо, хто дав наказ спецпідрозділу «Беркут» зачистити Майдан.
  5. Відставка міністра внутрішніх справ – не виконано.
  6. Звільнення затриманих під час масових акцій – виконано частково. Після прийняття закону про амністію затриманих під час масових акцій на свободу вийшли 8 з 9 заарештованих після штурму Адміністрації президента. Дев'ятого, Ярослава Притуленко, суд відмовляється звільняти. За ґратами також перебувають затримані вже після 1 грудня активісти Андрій Дзіндзя, Володимир Кадура і адвокат Дзіндзя Віктор Смалій (підозрюваний у замаху на вбивство судді). У регіонах відкриті кримінальні провадження на місцевих активістів.
  7. Повернення варіанту Конституції 2004 року – не виконано.
  8. Звільнення Юлії Тимошенко – не виконано.
  9. Реформа судової влади, прокуратури та міліції – не виконано.
  10. Покарання винних у побитті Тетяни Чорновіл та інших активістів – виконується. частково і формально.

Мілан Лєліч, Фокус