Чому уряд мав піти у відставку ще восени, як вирішити політичну кризу і якою буде Верховна Рада – про це розповів Фокусу екс-спікер Володимир Литвин. Уряду потрібно було йти у відставку ще восени минулого року, коли було прийнято рішення призупинити євроинтерацію.

Такий крок, запевняє Володимир Литвин, допоміг би уникнути політичної кризи. Цього не сталося, і тому сьогодні, продовжує Литвин, опозиція повинна шукати точки дотику з владою і пам'ятати, що революція пожирає своїх дітей.

Як вирішити політичну кризу? Хто і що повинен зробити?

Спочатку потрібно усвідомити ступінь політичного, економічного і психологічного виснаження країни. Далі – осмислити загальну відповідальність влади і опозиції. Потім чітко визначити коло проблем, де без компромісу ситуація стане зовсім тупиковою. У політиків має з'явитися бажання чути один одного, а не демонструвати компроміс по-українськи, коли одна сторона хоче переграти іншу. І не потрібно створювати ілюзію круглих столів.

З самого початку слід вирішити питання відповідальності уряду. Кабмін ще за рік до Вільнюського саміту стверджував, що документи, що стосуються договору з Європейським союзом, практично готові. І раптом за кілька днів до підписання угоди уряд прокинулося і заявило, що, підписавши його, Україна зазнає економічні втрати. Виникають питання. А що, цих ризиків не було видно раніше? Хто і чому створював видимість роботи? Тому що розумів, що до підписання угоди справа не дійде? У цій ситуації потрібно показати, що в Україні за такі дії настає відповідальність. Як мінімум політична.

Але чому тоді ви не голосували за відставку уряду, коли опозиція 3 грудня порушувала це питання у Верховній Раді?

Тому що цю пропозицію не було підготовлено, і зроблено воно лише для того, щоб активізувати громадські, точніше кажучи, мітингові, процеси.

Мережева революція

Потрібно Майдану стояти до президентських виборів 2015 року?

Нічого доброго з цього не вийде. Є закони психології мас і натовпу. Майдан буде маргіналізуватися або доведеться постійно підтримувати його радикальними діями. А радикалізм може призвести до біди.

Може Майдан стати важливим політичним інструментом під час президентської кампанії?

Може. Але спланувати заздалегідь, як це станеться, складно. Майдан буде таким, якими виявляться настрої суспільства. Сьогодні багато хто почуває себе розчарованими і пригнобленими, що, в свою чергу, може перерости в агресію. Вулиці – це революції, а революції ніколи не призводять до добра. Думаю, що політикам сьогодні потрібно перечитувати ті місця з булгаковської «Білої гвардії», де описуються події на вулицях Києва. Рано чи пізно, але революції пожирають своїх організаторів і натхненників.

Ви були на Майдані?

Так, багато разів.

А у вас не було бажання вийти на сцену і виступити на боці протестувальників?

Я відстояв свій Майдан у 2004 році, видихаю його досі.

Чим Майдан 2013 року відрізняється від Майдану 2004-го?

У 2004 році у нас була «помаранчева революція», сьогодні – революція «мережева». Зокрема, у нинішньої протестуючої молоді немає яскравих лідерів, але зате є можливість контактувати в інтернеті. Те ж саме було вже в інших країнах. Можливості мережевих комунікацій будуть активно використовуватися у виборчих кампаніях, хоча поки українські політики не дуже вміло ними користуються, традиційно роблячи ставку на телевізор.

Чи Правда, що під час «помаранчевої революції» Віктор Янукович, тоді ще прем'єр-міністр, просив президента Леоніда Кучму розігнати Майдан силою?

Я був присутній практично на всіх засіданнях Ради регіонів та Ради національної безпеки і оборони і такого прохання не чув. Все це не більше ніж розмови.

Ви були одним з учасників закулісної боротьби під час «помаранчевої революції». Те, що відбувається сьогодні в тіні евромайдана, схоже на те, в чому ви брали участь в 2004-му?

В 2004 році не було закулісся. Просто в ситуації, коли закінчувався президентський термін Леоніда Кучми, а уряд було відправлено у відставку, фактично єдиним легітимним органом влади залишалася Верховна Рада. Тому всі важливі рішення вироблялися в парламенті.

Які переговори ведуться сьогодні, я не знаю. Але вони, судячи з усього, ведуться. Про контакти опозиціонерів з владою свідчить те, що плани, заклики, дії і тональність заяв офіційних керівників опозиції постійно змінюються. Мені здається, що вже здійснюється сценарій майбутньої президентської кампанії, причому в його реалізації беруть участь в числі інших опоненти влади.

Зокрема, декларуючи похід на президентські вибори 2015 року кількома колонами. Як мені видається, якщо збережуться всі ці рухи, в результаті переможе нинішній президент.

На двох стільцях

Можна очікувати в 2014 році серйозних змін у складі фракцій Верховної Ради?

Сьогодні парламенту як вищого представницького органу народу фактично не існує. Можливо, тому що у Верховній Раді цього скликання дуже багато нових депутатів. У тому числі тих, хто бачить покликання народного обранця в тому, щоб комусь заїхати в пику. Тому можливі зміни в парламенті не так вже й важливі. Хоча вони будуть.

Депутати, особливо ті, яким є що втрачати в бізнесі, почнуть розкладати яйця в різні кошики. Одні публічно, а інші непублічно будуть підтримувати як мінімум двох претендентів на посаду президента. Більш серйозне переформатування Парламента розпочнеться у фазі активної президентської виборчої кампанії, коли рейтинги кандидатів зацементуються і будуть чітко визначені фаворити. Ну а головного переформатування потрібно очікувати після президентських виборів.

Ви сказали про двох кандидатах. Це Віктор Янукович і Віталій Кличко?

Поки так. Думаю, що деякі депутати захочуть заздалегідь продемонструвати свою підтримку Віталію Кличку. Сьогодні у нас склалася незвичайна ситуація з багатьма українськими політиками, які ще бояться влади і вже бояться опозиції і, як наслідок, хочуть сісти на два стільці відразу.

Якщо президентські вибори відбудуться, як і передбачено Конституцією, у березні 2015 року, то до цього часу можуть з'явитися несподівані кандидати, які серйозно втрутяться у виборчий марафон. Нові громадські активісти, відчувши підтримку людей, будуть все більше демонструвати свою пасіонарність. Події, які ми переживаємо, швидко народжують кумирів. Хоча паралельно може йти процес швидкого розчарування у тих же кумирах. Для цього досить одного необережного кроку, заяви або вкидання компромату. У цьому плані нас чекає особливо брудний період політичного життя.

Ви особисто плануєте брати участь в виборах 2015 року?

У мене навіть думок таких немає.

Будете когось підтримувати?

Думаю, я не дуже потрібен майбутнім кандидатам.

Важелі впливу

Які у вас стосунки з народними депутатами Катериною Ващук, Олегом Зарубінським, Ігорем Шаровим і Сергієм Гриневецьким, які в Раді минулого скликання були в Блоці Литвина, а зараз – у фракції Партії регіонів?

Я з усіма депутатами спілкуюся, і з ними теж.

Чи Правда, що ці депутати входять до неформальної групи і координують свою діяльність з вами?

Ні, абсолютно. По-перше, мені війни не потрібні. А по-друге, я взагалі не збираю свою групу, хоча частина депутатів орієнтуються на мене. Я це бачу, коли виступаю.

Під час парламентської виборчої кампанії 2012 року вас дорікали в тому, що, використовуючи своє становище спікера Ради, ви змогли вибити для свого мажоритарного округу в Житомирській області з державного бюджету близько 100 млн грн. Скільки грошей виділено на ваш округ в 2013-му і планується на 2014 рік?

Так, у 2012 році виділена на округ сума склала приблизно 100 млн грн. І у спікера дійсно є важелі впливу для вирішення проблем свого округу. Він може запропонувати умови, від яких важко відмовитися. Наприклад, я поставлю на голосування питання, а ви вже врахуйте мої пропозиції не у повному обсязі. У 2013 році виділена сума дорівнювала 140 млн грн., але реальне фінансування склало лише третю її частину. У 2014-му В проекті держбюджету немає розділу субвенції на соціально-економічний розвиток територій. Я, як і кожен депутат, вніс в Кабмін і Комітет ВР з питань бюджету свої пропозиції щодо виділення коштів на соціально-економічний розвиток округу в межах 100 млн грн. Це мій обов'язок. Але це сота частка реальних потреб. І в цьому плані я зловживав, зловживаю і буду зловживати своїми силами і можливостями. У мене немає особистих інтересів, є інтереси земляків.

Юрій Опока, Фокус