Нічого подібного в історії Постійного представництва України при ООН я не пригадую.
Інязор (головний старійшина) ерзянського народу Сиресь Боляєнь, виступав за квотою України. Його доповідь стала першою промовою на офіційному заході ООН, виголошеною ерзянською мовою. Секретаріат Інязора забезпечував синхронний переклад з ерзянської на англійську.
Виступ транслювався по телебаченню ООН (UN Web TV). За спиною доповідача знаходились два прапори – України та національний прапор ерзян.
Ерзянський лідер, в складі української делегації, виступив в ООН зі звинуваченнями на адресу Москви. Це сталось на ХХ сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів.
Вже з перших речень ерзянський діяч приголомшив російську делегацію: «За останніх 30 років ерзя з мільйонної нації перетворились на невеличку етнічну групу, на межі цілковитого зникнення. Без війни, без епідемій і примусових депортацій. В схожій ситуації опинились наші сусіди по регіону Ідель-Урал: мокша, удмурти, марі, чуваші, башкири і навіть татари. Народам Росії заборонено мати власні політичні партії, університети чи навчатися в школах рідною мовою. Тільки танці в національних костюмах. Той, хто бореться за права свого народу – переслідується поліцією як екстреміст чи піддається примусовому психіатричному лікуванню як божевільний».
Головний старійшина ерзян закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Російську Федерацію: «Ерзя можуть вижити в пандемію коронавірусу, але не можуть вижити в Російській Федерації. Лише міжнародний тиск на Москву здатен вберегти нас від останньої фази етноциду».
Також Сиресь Боляєнь передав Секретаріату Постійного форуму ООН з питань корінних народів заяву щодо порушення прав корінних народів у Російській Федерації. У документі звертається увага ООН на політично вмотивоване судове переслідування Татарського громадського центру, громадської організації «Башкорт» та заборону її діяльності. Перераховуються численні судові процеси проти лідерів татарського, інгуського, калмицького, черкеського і бурятського національних рухів. Окремо наголошується на відсутності прозорого і справедливого розслідування вбивства активіста черкеського молодіжного руху «Адыгэ-Хасэ» Аслана Жукова у 2010 році, інгушського активіста Мусліма Хашагульгова у 2018 р., саамського активіста Євгенія Юшкова у 2020 році; замаху на засновника бурятського правозахисного руху «Эрхэ» Євгенія Хамаганова у 2015 році, викрадення інгушського активіста Рустама Льянова у 2018 році; на застосуванні каральної психіатрії щодо башкирської активістки Рамілі Саїтовії та якутського діяча Алєксандра Габишева у 2020 році.
Важливо, щоб Україна розвивала подібні ініціативи. Не лише "глибоке занепокоєння". Ми повинні стати голосом і адвокатом тих, хто понесе труну Росії у світле майбутнє.