Громадськість проти президента Януковича. Людина проти держави та оточення президента

Громадськість проти президента Януковича. Людина проти держави. Тепер, коли Янукович виплеснув вміст золотого унітазу на голову волелюбної громадськості, ми можемо дати чітку оцінку частині цієї громадськості.

Сам того не відаючи, президент Янукович В.Ф. розділив на дві групи політиків, політологів, політтехнологів, соціологів, журналістів, поетів, письменників, вчених, спортсменів, інших творців прекрасного, незалежних інтелектуалів і рядових користувачів Фейсбуку. Навіть не просто розділив – між ними виріс рів розміром з безодню.

В чому ж ця кричуща різниця полягає?

Одна частина громадськості з самого початку появи Януковича на політичному горизонті відмовлялася бачити в ньому людину, якій варто довіряти державну владу, резонно вважаючи, що такого злодюгу в'язниця виправити не могла – вона і з особами простіше не впоралась.

Ці люди, може, і не оголошували Майдан криками «Зека геть!», але питання, хто такий Янукович, для них не є дискусійним. Вони зневажали Віктора Федоровича і коли він був Донецьким губернатором, і коли він доборовся до посади прем'єра, і коли, нарешті, став президентом. Може, ці люди і про Тимошенко були не найкращої думки, але Янукович був для них виключним клінічним випадком, за межею добра і зла. Точніше, добра.

Інша частина громадськості не була така категорична. Вона дотримувалася позицій Дарвіна, Лисенка, Макаренка і професора Преображенського, стверджуючи, що з мавпи можна зробити людину, нарядити її в костюм і відправити в Брюссель.

Представники цієї громадськості говорили, що треба дати такій людині шанс, що він усвідомив, набрався державної мудрості, ходить у церкву, що у нього монархічна форма черепа, що він крутий як Африка і вміє грати в теніс.

Самі вони в такий прогрес, припускаю, не сильно вірили, а то і зовсім не вірили. Але їх становище зобов'язувало. Так і об'єкт їх турбот часом підігравав теорії соціальної еволюції, що створювало помилкову, але сприятливу картину і навіть змушувало почухувати в потилиці опонентів.

Обидві частини громадськості роками дискутували на сторінках українських правд, сперечалися на прямих телеефірах і часом визнавали аргументи супротивника як мають право на існування. Потім настав момент істини. Кишенькові депутати прийняли для Януковича закони, які при всьому бажанні не обговориш на круглому столі у Кравчука – занадто очевидно, наскільки вони жахливі і просто безглузді. Попутно з'ясувалося, що і раніше не було про що сперечатися. Земля кругла, а не плоска. Вода кипить при ста градусах. Бандит він і є бандит.

Ті, хто Януковича досі "пояснював", вважаючи його відсутньою ланкою цивілізації між Росією і Європою, зараз мовчать!

Не в тому сенсі, що більше не повчають нас з екрану телеканалу «Інтер». Вони не поспішають покаятися в тому, що виправдовували Сатану. Навіть не говорять, що помилялися чи обманювалися у найкращих своїх почуттях і надіях. Ця частина громадськості ходить як ні в чому не бувало вулицями Києва та інших сучасних міст, посміхається несподіваного поворту подій і, можливо, думає, що за всіма майданними перипетіями про неї забули. Марно думає.

Джерело