Питання, яке я пропоную обговорити в даній статті, торкається теми обіцянок політиків та довірливості громадян. Обговорити пропоную не факти, а причини, які призводять до цих сумних фактів. Тема надто складна, тому писатиму мінімум, майже "на пальцях".
У політиків існує стереотип того, що виборці голосують оглядаючись на обіцянки чи конкретні справи. У виборців існує стереотип того, що політики орієнтуються на виборців як на таких, що вірять словам та ділам. Про думки, як рушійну силу тих слів та справ ніхто не згадує. Отже, ми один одного знайшли – політики виборців, а виборці політиків. Хто від цього виграє ми з вами бачимо.
Я пропоную нам усім загубити один одного: виборцям загубити політиків, а політикам загубити виборців. Що я маю на увазі? Пояснюю далі.
У кожної людини є, щонайменше, ТРИ боки життя: справи, слова та думки. Кожен з нас часто каже одне, а робить інше і це не новина. Але я маю зауважити, що не треба зважати ні на справи, ні на слова, а лише на думки (наміри). Розумію, що думки читати ми не вміємо, але їх можна розрахувати.
по теме: Янукович хочет стать Путиным или хотя бы как Путин;
Реально, не важливо навіть що робить людина, бо одну і ту ж справу можна робити з різними намірами. Ми, чомусь, не вчимось нічому і кожного разу віримо в те, що нам ніби організують 5 млн. робочих місць, що нам зроблять найкращі умови для малого бізнесу і т.д. Невже не зрозуміло, що вони кажуть "зробимо", реально навіть не маючи щонайменшого наміру це робити, а ми віримо. Їх турбує кількість прокладених асфальтом метрів до дачі, гроші у власній кишені.
Вже давно настав час змінювати до біса ту всрану "еліту". Політики повинні мати ясні думки і не обіцяти нам гори золота, а сказати простіше: "Так мол і так, я не обіцяю вам багато, але ось це і це я можу вам забезпечити". І так потроху, але робити справу.
Ми не можемо читати думки політиків, але ж чи не достатньо часу ми їх спостерігаємо (деяких вже у другому поколінні!), щоб навчитись вичислять їх наміри за обіцянками, які вони навіть не можуть виконати через брак повноважень, наприклад, через недостатню освіту та грамотність тощо. Звичайно, для того, щоб вміти це вичислити, щоб розгледіти відверту брехню політиків і не вірити їм, треба, щонайменше:
1) самим бажати цього;
2) самим відповідати висунутим вимогам;
3) самим бути достатньо грамотними;
Отже, крізь авторитет наших політиків, ми можемо ясно уявити образ того виборця, якого ми маємо зараз і який голосує за них. На сьогодні склалась ситуація, коли наш виборець має образ безграмотного, невихованого, неосвіченого громадянина. На-жаль, такий виборець не зможе провести лінію думок між двома точками справ та обіцянок.
Маємо те, що маємо