Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна
 

Юрий Нестеренко

Государство – твой враг

Государство – твой враг. Что б ни врали экранные шлюхи,
Наихудшее зло – не извне, а всегда изнутри.
Государство – маньяк, отбирающий хлеб у старухи,

Чтобы бросить ей корку и требовать: "Благодари!
Но не хлебом единым! Движеньем начальственной брови
Государство командует ей: отдавай сыновей!
На убой шагом марш! Государство не может без крови!

И не чьей-то чужой и абстрактной – конкретно твоей.
Государство – твой враг, что наглее любого бандита:
Ты – преступник, коль только посмеешь себя защищать!
С деликатностью танка и светлым умом троглодита

Государство всегда отвечает одно: "Не пущать!"
Что бы труд ни взрастил, что бы ум и талант ни создали -
Государство придет и наложит когтистую длань,
А для самых везучих оно отчеканит медали,

Бесполезною медью платя за кровавую дань.
Государство – твой враг. Враг безжалостный, жадный, жестокий.
Воплощение силы, которой не нужно ума,
Ненасытная тварь, паразит, выпивающий соки,

Чья эмблема – не флаг и не герб, а война и тюрьма.
Но и это не все. Ему мало и денег, и мяса -
Ему души, твою и детей твоих, вынь да положь!
Чтоб гордилась кнутом и оковами рабская масса,

Чтоб привыкла с пеленок хлебать ядовитую ложь.
Государство – твой враг. Враг любого, кто мыслит некстати.
И, чем льстивее пафос высоких державных речей,
Тем сильнее оно ненавидит того, кто не в стаде,

Кто не ждет калачей и плюет на его палачей.
И страшнее запретов, страшнее тюрьмы и параши
Пустоглазые толпы, вопящие хором: "Ура!"
Государство – твой враг. Оккупанты не могут быть "наши",

Даже если вчера с твоего они вышли двора.
Государство – твой враг. Твой. Какие бы козни и беды
Ни чинило соседям оно, понадеясь на куш,
Победители – первые жертвы преступной победы:

Восстановят руины домов – не развалины душ.
И опорой кровавому монстру, что лжив и корыстен,
Равно служат продажный подонок и честный дурак.
В нашем мире немного простых и незыблемых истин:

Кони любят овес.
Сахар бел.

Государство – твой враг.


У Богуславському районі Київської області є село Медвин. До 1917 року в ньому проживало понад 12 тисяч осіб, які під час громадянської війни вирішили організувати самооборону села. Вони не пускали в нього ні білих, ні червоних. У серпні 1920 року більшовики вирішили покінчити з медвинськими повстанцями. Вони направили на Медвин одну з будьонівських дивізій. Зброї та набоїв у мешканців було дуже мало, тому багато селян озброїлися вилами та косами й зайняли окопи, викопані навколо села. Майже два тижні їм вдавалося відбивати атаки червоних.

27 серпня 1920 року з усіх боків на Медвин наступали кілька полків кінноти червоних. Там, де червоноармійці встигали заскочити до крайніх дворів, вони підпалювали будівлі. Через кілька годин усе село поблизу фронту палало. Бій тривав до пізнього вечора. Тоді було спалено понад 600 хат з усіма надвірними будівлями.

29 серпня, коли червоні повністю захопили Медвином, три доби вони грабували вцілілі селянські хати й гвалтували жінок та дівчат. 30 серпня будьонівці зігнали медвинців у центр села й забрали з натовпу 80 молодих чоловіків і хлопців, вивели за село й порубали шаблями. 3 80 чоловік лише один хлопець, поранений і прикритий трупами, залишився живий (Роман Коваль. Медвин в огні історії. – К.: ВЦ «Просвіта». 2000. 82 с.).