Реакція Путина на введені санкції проти Росії з боку США та ЄС

У Москві метушня. Чіткої відповіді «що буде з Росією» у зв'язку з введенням США і ЄС санкцій, поки що ніхто не почув. Першою реакцією Путіна, бігає по країнам-ізгоям і економічним невдахам в Латинській Америці, була саркастична фраза «Та ви що!».

Втім Президент Росії тут же узяв себе в руки» і спробував у властивій йому манері залякати Вашингтон. Мовляв, санкції зашкодять інтересам самих Сполучених Штатів. «Їх компанії хотіли розвідувати нафтовий шельф. А тепер уряд забороняє їм це робити.» Забув сказати, що розвідкою нафти і газу тепер нікому займатися. Забув розповісти, що без американської «технологічної руки» жодна свердловина не буде працювати. Без західної інженерної думки неможливий розвиток російської енергетики.

Путін записав себе в рахівники, зізнавшись, що тепер належить підраховувати збитки. А ще думати про відповідні кроки. «Це не будуть аналогічні дії. Але відповідь буде», – пообіцяв він.

Та ви що!Втім господар Кремля не міг припускати, що санкції введуть. Можливо, до останнього сумнівався в рішучості ЄС, а точніше у можливості домовитися всіх 28 країн. Але ілюзій з приводу дій США у нього вже точно не було. Тоді навіщо він відкрив так зване «Око Москви» на Кубі. З моменту дозволу ракетного конфлікту 60-х років, ця станція стеження в 250 кілометрах від берегів США була відключена. Тодішнє керівництво СРСР визнало її роботу некоректною і такою, що шкодить світу на Землі. І ось в кубинському містечку Лурдес знову закопашились монстри з минулого.

Ми всі добре розуміємо, що мстивий Путін затаїв особисту образу на Обаму, який сказав, що відводить Росії роль регіонального лідера і не більше того. Але тим самим він довів, що не годиться і на цю, відведену йому Обамою роль. Принизлива поза, в яку сам себе поставив керівник Росії, робить посміховиськом в очах світової спільноти вже не його одного, а цілу державу. Частина росіян це починає розуміти і хто може тікає з країни.

Втеча – це взагалі характерна риса росіян, своєрідна форма протесту. Згадаймо історію. Від ленінського перевороту втекла аристократія царської Росії, потім почався відтік інтелігенції. Хто не встиг втекти – того добили. Після Другої світової війни почала назрівати хрущовська відлига. Зовнішній фактор, бо солдати побачили, як живуть на захід від Вісли. Але тут же почалося закручування гайок. Дисиденти погомоніли-погомоніли і розповзлися по світу. Ті, кого не заморили в таборах. Я не можу цей феномен пояснити інакше, як невірою в себе і свій народ. Намагаючись пересидіти за кордоном, боячись молоха системи, вони сподіватися, що все якось само собою владнається. Одвічне російське «авось». Але нічого не відбувається. Історія повторюється. Граблі з ще більшою силою гатять по голові. Проте вже не тих, хто відсиджувався, а їх нащадків.

Путіну, як професійному кагэбисту, все це відомо краще за нас з вами. Йому ймовірно набридли ці відтоки-притоки, вічне невдоволення і бурчання інтелігентів. Він став ліпити нову Росію. А для початку став виховувати нове покоління росіян. З психологією рабів і споживацькими інстинктами. Багато в чому йому вдався цей соціальний експеримент. Інакше як пояснити, що майже 90% громадян його країни підтримують агресію і політику кривавих злочинів, вважаючи, що це боротьба за святу Русь. Огидний результат огидного експерименту.

Я анітрохи не сумніваюся, що введення санкцій з боку Заходу викличуть хвилю протестів в російському суспільстві. Ні, ні, не проти режиму. Розгнівані люди вийдуть на вулиці і площі підтримати свого кумира, новоявленого царя-батюшку, і засудити імперіалістів і фашистів. Все, як в СРСР. Бо хай і в новій якості, але «совок» повернувся в Росію.

Та ви що!Одного не розповідає своїм співгромадянам пан президент Росії. Весь його особистий бізнес як раз і розвивається в умовах глобалізації. А ще те, що мало навіть незначні успіхи країни можливі лише в умовах співпраці з Заходом. Плем'я рабів-споживачів не замислюється звідки надходять якісні комп'ютери, холодильники, автомобілі, пилососи, літаки, одяг, взуття, продукти харчування, швидкісні потяги, ракети і містралю. Рабам взагалі не властиво думати.

Задумалися нерабы. Їх мало. Але частина з них – та, що володіє капіталом та бізнесом – у паніці. В їх рядах виникла метушня. Їм нікуди бігти. Їхня справа – в Росії. Неважливо, в яких країнах вони тримають гроші і нерухомість. І вони розбираються в правилах економічної гри. Тому не можуть за визначенням розділяти сарказм свого шефа, изрыгнувшего: «Та ви що!»

Санкції запровадили не одні лише США, не окремо Німеччина або Данія, Литва або Франція. Санкції ввів всеосяжний глобальний світ. З однією метою – світове співтовариство хоче зв'язати руки Путіну в Україні. Путіну складно зрозуміти – як так собі на шкоду діє Захід, рятуючи якусь Україну, якої й існувати не повинно? Можливо, тому все це недоступно його розуміння, що проводячи експеримент над своїми співгромадянами, його автор так захопився, що сам непомітно для себе перетворився на раба з споживацьким інстинктом. Який здатен лише на єхидне: «Та ви що!»

Віктор Чернишук