Лесь Курбас. Чи знищував Курбас харківський театр. Критика сучасників. Методи та методологія Курбаса

Лесь Курбас. Чи знищував Курбас харківський театр? Критика сучасників методів та методології Курбаса

Критика сучасних кар'єристів – це найкраща демонстрація здобутків Олександра Степановича Курбаса! Якби Лесь Курбас справді бажав знищити український театр і українську культуру тих років, то б навряд чи радянська влада заборонила згадувати його ім'я і навряд чи б розстріляли Курбаса у 1937-му році.

Але навіть якби і знищував (припустимо!), то він міг стати лише знаряддям, повіривши обіцянкам совєтів, проте аж ніяк не рушійною силою! Чи варто звинувачувати людину в тому, що вона повірила брехунам? А прерогативу знищувати все навколо себе мала лише радянська влада, яка сама знищувала всіх своїх конкурентів на цьому шляху.

Я хочу висловити власну думку щодо відео (нижче) та книги про творчість Леся Курбаса, яку видав такий-собі Олександр Гава і Ко (на цьому ж відео). В цій книзі вони вирішили "викрити" брехню Леся Курбаса і виставити його вбивцем ледь не всього українського театру. Колись такі демагоги намагались звинуватити В.М.Чорновола у розвалі СРСР :) Пан В'ячеслав Максимович подякував ораторам за комплімент і сказав, що йому одному таке просто не під силу. У випадку з Курбасом маємо таку ж ситуацію. Звичайно, що це Гавкало не згадало, що той самий театр Курбас не руйнував, а заснував і, як митець, творив у ньому так, як сам хотів і вмів.

Якщо театр та вистави Курбаса не всі розуміли, то невже це дорівнює зруйнуванню?

Цей кар'єрист (Гава) запропонував "свою школу "Духовні символи акторської природи"". Звичайно! А згадана книга – рекламою школи. Під час презентації книги, Олександр Ґава зазначив, що праці самого Леся Курбаса знайти ніде не вдалося, тому вивчав його творчість за згадками акторів та інших митців. Вибачайте, але як таке припустимо – вивчати за згадками те, чого взагалі не вдалось знайти?

Ґаві не вдалось знайти методології та методики Курбаса. Дивно, що італійцям та французам це вдалось. Чи не дивно?

Якщо Олександр Ґава вважає, що Курбас намагався віднайти те, що вже існувало до нього (роботи М.Чехова та Станіславського), то можна впевнено сказати, що він сам разом з М.Чеховим та Станіславським займаються плагіатом, тому що в житті людства вже все віднайдено, якщо вірити словам Анатоля Франса: "Вся література після Гомера та Гесіода є плагіатом".

Сам автор книги Олександр Ґава не приховує того факту, що повне фінансування видання нищівної критики Леся Курбаса здійснювала партія ВО «Свобода», і всі кошти від продажу книжок підуть на потреби цієї партії. Це мене немало збентежило – почути про ВО "Свобода" такі речі. Якщо це так, то це є яскравим прикладом ситуації, коли патріотизм доходить до рівня ідіотизму, тому що звинувачувати людину і будувати власні аргументи лише на ґрунті припущень та згадок є справді ідіотизмом!

Критикувати можна, але безперервна кампанія поливання брудом визнаного культурним світом митця не вкладається в рамки критики!

Мені ще не зрозуміло яким чином обливання брудом Курбаса має допомагати О.Гаві у його творчій справі? Якщо ж це так, то, ймовірно, така його справа – брудна, як і він сам, бо тільки брудним справам допомагає обливання брудом когось іншого.

Може послідовники і шанувальники Леся Степановича також знищують (знищували) український театр через те, що підтримували його і вірили йому?

Мені байдуже хто фінансує і кришує Гаву або кого він фінансує та кришує. У будь-якому разі казати про справжнього митця, який не злякався таборів, є брутальним прикладом негідника, яким є Олександр Ґава. Відомо і документально підтверджено, що Лесь Курбас працював над створенням театру навіть за ґратами (відео нижче). Не дуже це схоже на людину, яка мала за мету "руйнування" чогось, окрім кривавої більшовицької системи.

Якщо комусь щось здалось щодо співпраці Курбаса з радянською владою, то не їм звинувачувати у цьому видатного режисера. Краще почніть спочатку звинувачувати робітників та селян, які підтримали більшовиків, а вже потім всіх інших. І якщо для простих людей то була помилка (всі помиляються), то для Курбаса така імовірна "співпраця" була шансом виграти час і розкритись як талант. Чи може було б краще померти не розкрившись? Може від передчасної смерті режисера українська культура здобула б більше користі? Ви це хочете сказати, пане Ґава?

Так, Курбаса не всі розуміли. Але чи цього достатньо, щоб щороку у стінах Харківського вишу обливати брудом Олександра Степановича і на цьому піаритись? Ось що пише Неллі Корнієнко про свою 50-ти річну (!) працю про Леся Курбаса: «Лесь Курбас працював із тими хвильовими процесами, які лише зараз відкрила квантова фізика… Курбас демонстрував і психологічний театр, і умовний, і театр-трансформація. Зараз тільки введено цей термін, а він вже цим займався. Курбас вивчав Штайлера і знав Сковороду, вивчав езотеричні вчення, зокрема, Тибету і багато інших напрямів. Ця людина не могла не знати і не працювати і в психологічному театрі. Чому? Тому що психологічний театр належить класичній культурі.».

Припускаю, що Курбас міг просто не встигнути обробити в голові все прочитане і побачене, щоб довести справу свого життя до логічного завершення. Так, знайшлись люди, які йому в цьому "допомогли". Нажаль, і сьогодні існують "люди", які за рахунок антиукраїнських сил, створюють собі дешевий піар, отримують гонорар та ще деякі дивіденди. Навіть відео має російськомовні титри і спонсорується безпринципною жовтою пресою (gosprom.info). Приблизно так само хтось колись ляпнув, ніби Булгаков є українофобом і – понеслось… Що з цього вийшло читайте тут.

Яким чином Курбас знищував театр у Харкові (якщо взагалі знищував)? Які методи він використовував?

Якщо авторам книги не вдалось побачити явне і вони так і не розгледіли методологію Курбаса в мистецтві, то, напевне, вони побачили методи руйнування ним українського театру, якщо вони про це вже пишуть. Але і цього ми не почули.

Якщо навіть не говорити про те, що театр був створений самим Курбасом, варто зауважити, що дуже дивним виглядає факт, коли навколо режисера, який знищує український театр, об'єдналось доволі немало видатних постатей (мабуть для того, щоб допомогти Лесю Курбасу знищувати театр?), цитата російською мовою: А.М. Бучма, М.М. Крушельницкий, В.Н. Чистякова, Л.М. Гаккебуш, Н.М.Ужвий, Д.И.Антонович, Л.Ф.Дубовик, И.И.Гирняк и другие. В Харькове вокруг театра сразу стал собираться цвет украинской культуры – П.Г.Тычина, М. Семенко, Остап Вишня, М.Г.Кулиш, Ю.И.Яновский, Ю.К.Смолич, М.П.Бажан, В.Г.Меллер и другие.

Наприклад, Гава дивується: «Ще навчаючись в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого, я мав доступ до більшості фондів літератури на тему театру. Що я побачив? Купа літератури про Курбаса, але жодного видання за авторством цього діяч! Якщо він був великим реформатором театру, де ж підручники, що викладають методику його системи акторської майстерності?» – Що тут можна відповісти? Наприклад, для того, щоб творити, абсолютно не обов'язково мати друковані видання. Для того, щоб вчитись, абсолютно не обов'язково вміти читати – Кобзаря вчили напам'ять навіть неграмотні люди! Може вони таким чином руйнували творчість Шевченка, якщо слідувати за логікою Гави? Проте, не обов'язково кожна грамотна людина здатна на висок думку, як сам Гава. Біда Ґави в тому, що він не здатен бачити явне своїми очима і не вірить їм, а вимагає наявності друкованих видань, брошур, монографій і т.п. біліберди, на яку у Курбаса не було ні часу, ні бажання.

Василь Стус (хіба лише він один!) також не надрукував жодної книги щодо методології та методів, але залишив по собі величезний пласт спадщини

Жалюгідні ж спроби згадати Сергія Єфремова (також видатного українського критика, філолога) більше схожі на спробу прикрити свій сором під гаслом: "Так це ж не я сказав! Це ж сам Єфремов сказав – усі претензії до нього…" Дуже огидно виглядає таке використання щоденників Єфремова.

Так, С.Єфремов не для преси писав свої щоденники, але якби він знав, до яких брудних рук вони потраплять, то, напевне, не писав би ані слова критики на адресу Курбаса. Так! В світі митців дуже багато суперечок, суперечок творчих і не дуже, але жоден з них не створював собі монумент за чужий рахунок, як робить це О.Гава.

Дуже дивним відносно Олександра Ґави виявляється те, що:

1. він жодного разу не згадав про те, що ім’я Леся Курбаса, починаючи з 1934 року, заборонялося навіть згадувати, що не схоже на "співпрацівника" НКВС;
2. він ніколи не проводив презентації своєї книги в колі фахівців-театрознавців, акторів чи режисерів, а також за межами Харкова;

Інші посилання за темою життя і творчості Леся Курбаса:

1. Лесь Курбас на Вікіпедії;
2. 100 великих украинцев – о Лесе Курбасе;
3. Біографія Леся Курбаса (російською мовою);
4. Лесь Курбас і Харків. Біографія Леся Курбаса коротко;
5. Биография Леся Курбаса по-русски;
6. Лесь Курбас и духовные основы украинского авангарда;
7. Курбас і «кремлівський театр» на Соловках;
8. Безжальна сцена;
9. Курбас і «кремлівський театр» на Соловках;
10. та багато іншого про Курбаса на сайті Дзеркало тижня;
11. Лесь Курбас в новой истории Соловков;
12. Лесь Курбас: Силу нации не могут убить никакие декреты;

Цитати про Леся Курбаса:

• Павло Тичина: "Что Лесь Курбас затевает? Чего он лезет в петлю? Сегодня надо змеиным умом приноравливаться к обстоятельствам, а не подставлять свою голову под топор. Однако трудно предположить, что Курбас и все те, кто, как и он, поехали на Соловки, были потенциальными самоубийцами.".
• Кардиналовская Татьяня: "…галичане, с которыми я впервые столкнулась во время гражданской войны, казались мне людьми как бы другой породы, не похожими на нас… Только позже, уже в 20-х годах, я познакомилась с галичанами совсем другого рода, с людьми интеллигентными и культурными, такими как Лесь Курбас и Йосип Гирняк, Они вносили ценный вклад в украинскую литературу и были мне близки и симпатичны."