Партія Регіонів України - це партія зрадників та наволочі. Шлях Партії Регіонів до самознищення як урок для інших партій

Історія злету і падіння Партії регіонів, напевно, увійде в світову історію партбудівництва. А саме в той розділ, де розповідатиметься про крах найбільших політичних проектів. У найкоротші терміни Партія Регіонів (ПР) з могутнього моноліту з необмеженими фінансовими і широкими адміністративними ресурсами перетворилася в партію-ізгой, яку майже однаково ненавидять на заході і на сході України. А найактивніші її представники практично самознищилися як політики.

Антиукраїнська риторика та ідеологія Партії регіонів

Антиукраїнська риторика Партії регіонів і ідеологія, побудована на запереченні українського і прославлянні радянського, зрештою принесла конкретні плоди. Донбас буквально повстав проти України, повіривши в те, що Київ та західні регіони країни – це справді інший народ, ворожий населенню Донецької області. Правда, в той день, коли Донбас відмовився бути Україною, йому стала не потрібна і сама Партія регіонів. А вже на це регіонали ніяк не розраховували.

Творці Партії регіонів (ПР) хоч і займалися будівництвом велетенських церков, але з давніх писань не винесли ніяких уроків

Ще в Біблії зрада зображувалася наймерзотнішим з гріхів. Але творці Партії регіонів хоч і займалися будівництвом велетенських церков, з давніх писань не винесли ніяких уроків. Довгі роки Янукович і його партія замість того, щоб зміцнювати державу, проводили відверто зрадницьку політику, спираючись на антиукраїнськи налаштований електорат, погрожуючи країні розколом, розділяючи її громадян на сорти. В кінцевому підсумку, створена ними химера сепаратизму обернулася катастрофою для них самих. Причому, не тільки політичною, але й фінансовою, особистою, а комусь ледь не коштувала життя…

Впливові політики, еліта Південного Сходу, ще вчора – це всемогутні люди, стали жертвами власних дрібних капостей. Збожеволілі від брехливої пропаганди мешканці Донбасу втратили всяку осудність, а контроль над ними несподівано взяли в свої руки російські найманці, які раптово виявилися ворогами, а не друзями.

Увійшовши на Донбас, нечемні військові люди на вантажівках вдячно прийняли з рук регіоналів випадає булаву. Раптово виявилося, що витрачені на очорнення України сотні мільйонів гривень спрацювали не на Партію регіонів, а на вторженців-окупантів. Адже українська партія асоціювалася насамперед з Україною, а значить також виявилася мимоволі спаплюженою. Гроші януковичів, ахметових, кернесів, добкіних, єфремових, колеснікових довгі роки витрачалися фактично на очорнення самих себе.

Гроші януковичів, ахметових, кернесів, добкіних, єфремових, колеснікових довгі роки витрачалися фактично на очорнення самих себе.

Використовуючи і просуваючи в маси символи та міфи, створені в сусідній країні, творці Партії регіонів працювали не на себе, а на цю саму країну (тобто на Росію). Георгіївські стрічки, духовні скріпи, культ ВВВ та СРСР – вся ця привізна мішура, вигадана кремлівськими піарниками, зіграла з господарями Донбасу злий жарт.

Подібно тубільцям, вони фактично продали свою вотчину російським олігархам за ці дешеві скляні намиста, вважаючи, що підписали вигідний контракт. Філія російського світу, побудована ними на сході України і в Криму, весь час насправді підпорядковувалась головному офісу в Москві. В один прекрасний день там просто вирішили звільнити нероб, злодійкуватих регіональних менеджерів.

Партія регіонів могла б піти по іншому шляху, могла б стати по-справжньому українською партією, оголосивши недоторканними українські символи і цінності, відмовившись від імпорту в країну путінських піар-технологій. Могла б не культивувати на Донбасі українофобію і проповідувати єдність нації. В цьому випадку нічого схожого на нинішній ганебний розвал і панічну втечу з нею напевно не сталося б. Але регіонали стали зрадниками, мімікруючими під "особливих" українців-антифашистів. І коли прийшов час вибирати між російським Світом і реальною незалежністю, кожен зайняв свою сторону, а ті, хто намагався всидіти на двох стільцях, опинилися на підлозі. Кому потрібні тепер ці політичні бомжі, які залишилися без електорату?

Вирощений регіоналами монстр сепаратизму першим ділом взявся за своїх творців

Кернес – зразок холуя та зрадника і чому погано кінчають ті, хто хоче сидіти на двох стільцях

Вирощений регіоналами монстр сепаратизму першим ділом взявся за своїх творців. Найбільш показова в цьому плані доля харківського мера Геннадія Кернеса. Провадивший кілька років поспіль політику жорсткої радянізації та боротьби проти будь-якого вияву української національної свідомості, Кернес за злою іронією долі врешті-решт став жертвою замаху за… свою проукраїнську позицію. Всього півроку тому тільки хворий розум міг запідозрити Геннадія Адольфовича в симпатіях до націоналістів, а тепер ті, кому вчора він так пристрасно догоджав, виносять йому смертні вироки.

У 2011 році Кернес з небувалим завзяттям на 9 травня завішував місто червоними радянськими прапорами. У 2013-му за його наказом була знищена меморіальна дошка українському літературознавцю Юрію Шевельову. Такий підхід безумовно подобався міським шовіністам, які відчувають до українців ненависть на національному ґрунті. Однак, коли Кернес раптом в момент сепаратистських заворушень заявив, що він підтримує територіальну цілісність України, його вчорашні виборці сприйняли це як зраду.

Після того, як Кернес ледь не загинув, більшість з його вчорашніх опонентів перейнялися симпатією до харківського мера. Мовляв, чоловік постраждав за Україну. У той же час, слід пам'ятати, що саме Кернес і Добкін стояли біля основ створення угруповання «Оплот», яке вбивало киян у дні зимового протистояння в столиці, а тепер воюють в Донбасі проти українських солдатів. Слід розуміти, що Кернес сам довгі роки моделював ситуацію, жертвою якої тепер став.

"Важка" доля Нелі Штепи – ворога України та зрадниці українців

Ще одна жертва власних антиукраїнських інтриг – мер Слов'янська Неля Штепа, яка вже близько 2 місяців перебуває в полоні у слов'янських сепаратистів. Останній раз Штепа з'являлася на публіці на мітингу 9 травня, коли закликала жителів Слов'янська голосувати на референдумі 11 травня за незалежність ДНР. Незадовго до цього Штепа визнавалася журналістці КП, що сепаратисти утримують її в місті насильно. Бажаючи догодити електорату, Штепа багаторазово влаштовувала скандальні перфоманси, ображаючи прихильників євроінтеграції і критиків Партії регіонів. Але в кризовий момент її просто викинули з мерського крісла. Тепер Нелю Ігорівну не люблять ні на заході, ні на сході України.

Трохи краще йдуть справи у мерів Краматорська і Макіївки Геннадія Костюкова та Олександра Мальцева. Вони не потрапили в полон, але також були фактично усунені від справ. Обидва градоначальника подали у відставку, позбувшись затишних крісел, які займали багато років. У вирішальний момент не знайшлося нікого, хто б за них заступився.

Неофіційний господар Тореза, впливовий місцевий підприємець і депутат Донецької облради від ПР Віталій Карпачов позбувся в Торезі офісів, зруйнованих і спалених місцевими сепаратистами. Тепер він закінчує свої звернення до жителів міста фрази «Слава Україні!», але, на жаль, зійшло прозріння на Кропачева занадто пізно.

Днями озброєна група осіб в камуфляжі рознесла в пух і прах торезький офіс Партії регіонів, головою якої є Віталій Карпачов. Що ж, достойний фінал для партії, яка роками культивувала зраду України.

Не можна не сказати кілька слів про долю головного донецького олігарха Ріната Ахметова, на гроші якого фактично і розпалювався донецький сепаратизм останні десять років

Колись найвпливовіша людина Донбасу тепер не може навіть приїхати в Донецьк і відсиджується в Києві, де завжди був об'єктом ненависті. Активи олігарха стрімко знецінюються, а народна любов до нього, тепер змінилася маршами ненависті. Як би не закінчилася нинішня війна, Ахметов вже навряд чи відновить свій вплив в Україні. Як і більшість регіоналів, він тепер нелюбим ні західні, ні східними українцями.

Дісталося і його старому соратнику – одному з організаторів Сєверодонецького з'їзду в 2004 році Борису Колеснікову

Сепаратистські ігрища для нього завершилися підпалами майна. Після погрому в будівлі Арени “Дружба” Колесніков назвав сепаратистів "дикунами з Сомалі", ось тільки виростив цих дикунів сам Борис Вікторович. Багато з них, напевно, надихнулися його северодонецкими пригодами.

Крах проекту «Партія регіонів» стане хорошим уроком для тих, хто в майбутньому захоче розіграти в Україні сепаратистську карту.

Армія політиків-банкрутів, схоже, усвідомила свою помилку. Ось тільки сталося це вже занадто пізно для них. Очевидно, що навіть створення нового політичного проекту, про який сьогодні говорять екс-регіонали, не поверне їм колишньої могутності. Ціна зради дуже висока і багатьом доведеться заплатити її в майбутньому.