Як Зеленський звільняв полонених моряків, Сенцова та інших бранців кремля

Я щиро радію тому, що наші громадяни нарешті вдома. Але. Де у цьому заслуга президента Зеленського?

Звільнення Олега Сенцова, Клиха, Кольченка, полонених моряків та інших стало моментом, посля якого президент Зеленський зрадив Україну, хоча українці його про це не просили. Тільки не треба мені казати про серце, почуття, людяність. Розкажіть це родичам загиблих, що їх чоловіки загинули дарма, що не треба було воювати за Україну, а треба було лише ще в 2014-му віддати все, що хоче Путін і не було б взагалі цих розговорів.

Олександр Колодяжний загинув влітку 2019-го, викрадаючи Цемаха на запит Нідерландів, а міг спати собі у ліжку, сьорбаючи каву. Нічого ж, вам спиться спокійно, і вам насрати на ціну, бо ж треба …

… треба повернути Олега Сенцова, моряків та інших полонених за будь-яку ціну

Уявляю собі, що б творилось в ефірах, якби таке сталось за президента Порошенка! Але Порошенко не був би Порошенком, якби таке допустив.

Хоча прес-секретар СБУ Олена Гітлянська в коментарі BBC сказала, що жоден співробітник спецслужби не загинув. А їм же все "POHUY".

Ви скажете, що треба міняти любою ціною і дорікатимете мені в нелюдяності та нещирості і запропонуєте мені (якщо вже я такий вумний) зайняти місце одного з полонених? Та не поспішайте, бо вам же самим доведеться відповідати на своє ж запитання до мене, тому що якщо "за будь-яку ціну...", то невже ви вирішили, що це стосується лише мене і не стосуєт вас?  Ви питаєте  мене, "чи готовий я померти за Нарву"? А ви готові? Якщо за будь-яку ціну, то от вам і ціна – самим зайняти місце полонених? Що, несподіванка? Самим слабо обмінятись? Лише іншим поради давати спроможні?

Більше того, самі полонені  могли все закінчити враз – погодитись на умови Росії і одразу б зняти усі питання. Але чомусь Олег Сенцов казав інше: "Не треба за будь-яку ціну!". Моряки теж не визнавали свого правового статусу як порушників російського кордону, але ж Зєлє потрібен піар і він визнав моряків злочинцями за російським законом. Не бажаєте запитати моряків як їм житиметься у новому статусі?

Іншими словами, Зеленський дав зрозуміти, що Росія тепер може безкарно збивати літаки, викрадати нових і нових заручників, а їм за це буде здача інтересів України, тому що ж треба "за будь-яку ціну"…  Ціною буде вся Україна.

Дякуючи Зеленському за повернення 35-ти полонених, не забувайте хоча б, що при Пороху було звільнено 3244 бранця

Наслідки (юридичні, політичні) для України внаслідок обміну заручниками 7-го вересня 2019-го року

Сталось так, що Україна погодилась на умови Росії, повернула моряків, які ще знаходяться під слідством РФ, по суті визнав, що українські моряки порушили кордон РФ біля Криму, та визнав факт злочину з боку моряків. До речі, за рішенням того ж трибуналу ООН Путін зобов'язаний повернути Україні 3 військові кораблі. І за невиконання йому теж світять санкції. Якщо тільки українська влада не вирішить знову виручити Володимира Володимировича. Адже не вперше.

Обміняні залишилися під кримінальним звинуваченням в Росії та висять під дамокловим мечем. Щонайменш, РФ зробить їх невиїзними з України, а може і зажадати їх відсидки в наших в'язницях. Моряків зобов'язані були відпустити без жодних  умов та звинувачень – лише за рішенням морського суда. Прийнявши їх в обмін на терористів, Україна визнала провину моряків та України, ну і, заодно, по факту відмовилася від Криму, наплювавши на рішення морського трибуналу. Якби обмін відбувся на тиждень пізніше, раша отримала б заборони на користування портами. Росія була змушена повернути моряків, визнати порушення кордонів України, але Україна дала їм можливість обійтися без цього.

Ірину Довгань нікому не потрібно представляти?

Україна тепер реально може отримати статус країни, яка підтримує міжнародний тероризм і санкції замість допомоги

Вже на сьогодні Італія та Німеччина оголосили про своє рішення скасувати санкції проти Росії саме через звільнення моряків на умовах Росії. Якщо це все не треба Україні, то чому це має бути потрібним європейцям – вирішили в Європі. Варто було почекати ще трохи і дочекатись початку затримок російських суден в міжнародних портах, але ж Зє вирішив догодити ворогу.

Минуло всього 100 днів при Зеленому клоуні, а українці вже змушені прибирати українські прапори в Україні

Порівняння подій 27.12.2017, коли звільнили 73 заручника та 07.09.2019, коли звільнили 35 полонених (Дмитро Вовнянко, "Азов")

Пордії 27-го грудня 2017 р. коли були звільнені з полону 73 українські громадяни. Тоді противники президента Порошенка той обмін зразу ж об’явили «зрадою», позаяк терористам ДиРи були передані 237 бойовиків Москви. Те що полонених зустрічав президент Порошенко було названо нікому не потрібним піаром. І позаяк пабліки шанувальників президента Зеленського нині уже голосять «Зеленський зробив те, що не вдалося Порошенку», гадаю варто порівняти той обмін з обміном який стався щойно.

По-перше, забудьте формулювання «обміняли 35 на 35». Це було «11 на 35». Справа в тому що 24 українські моряки мусили бути звільнені на вимогу Міжнародного морського трибуналу. Ба-більше – 6 вересня Гаагський міжнародний суд мусив почати впроваджувати санкції проти Росії за невиконання його рішення щодо українських моряків. Можна звісно сказати, що інакше Путін би моряків повернув, і що життя наших громадян – понад усе. Але тоді давайте чесно визнаємо, що звільнення моряків було виключно забаганкою Путіна і Україна просто пристала на його вимоги. Підкажіть будь ласка, де тут заслуга діючого президента?

По-друге, і похідне від першого. Українських моряків Москва не просто звільнила – вона звільнила їх під особисте зобов’язання українського омбудсмена Людмили Денисової про те, що українські моряки будуть надалі брати участь у слідчих діях російських силових органів. Пояснюю. Це означає, що за першим свистком російського слідчого комітету українські моряки муситимуть їхати до Москви або до Криму – на допити. Це означає також, що держава Україна муситиме забезпечити приїзд моряків до РФ, банально тому, що їхній неприїзд запросто стане перепоною для звільнення інших наших полонених. Москва завжди дорікатиме нашим дипломам: «як, мовляв, вірити вашому слову?» Ті, ціну чиєму слову ми гарно знаємо після Іловайська… Яка гарантія тому, що в Росії наших моряків не затримають знову за постановою російської прокуратури – здогадайтеся самі.

Звільнення моряків під особисте зобов’язання українського омбудсмена означає також, що Україна по факту ВИЗНАЛА українських моряків злочинцями, які незаконно вдерлися на територію іншої держави – Росії. Це означає, що по-факту чинна влада визнала, що анексований у України Крим – російський. Ба-більше, Україна по-факту визнала свою провину за те що українські кораблі намагалися пройти Керченською протокою, яка за міжнародною угодою між Україною і РФ – зона спільного користування. Українським дипломатам доведеться ще не один десяток разі в згризти лікті за те що було зроблено сьогодні, Москва всіма переліченими фактами скористається обов’язково.

По-третє. Україна відпустила Володимира Цемаха, так званого «офіцера сил ППО ДНР». Мушу нагадати, Цемах – громадянин України. Передали його не терористам ДиРи, тобто офіційно – таким самим громадянам України, передали його іншій державі, тим кричуще порушивши чинне законодавство. Крім того Цемах – злочинець. Ця людина свідомо взяла в руки зброю, аби воювати проти українців за інтереси держави-агресора. Цю людину ВІДПУСТИВ український суд, тим самим розтлумачивши ветеранам, що застрелити терориста ДиРи можна, а засудити – ні. Нарешті, Цемах – свідок по справі про збиття малазійського «Боїнга» MH-17, який міг би дати безцінні показання на суді у Нідерландах. Про те наскільки він цінний, свідчать слова президента Зеленського про те, що без Цемаха обмін міг зірватися взагалі, а також те що слідчі з Нідерландів його допитали до обміну і вже зараз Нідерланди вимагають у Росії видачі Цемаха. Про те, скільки людей ризикували життям, витягуючи Цемаха з окупованої території – геть і згадувати не кортить. До речі. Крім Цемаха звільнили ще й колишнього перекладача прем’єра Гройсмана – 100% зрадника і російського шпигуна. Щирий привіт українським спецпризначенцям, українським контррозвідникам, тай й усій ветеранській спільноті – також.

Визволяти полонених треба. Завжди треба. Безумовно треба. Але тут питання не про це, питання – про міру заслуги чинного президента. Всі перелічені обставини вказують, що влада просто прийняла умови, які висувала Москва. Віщую заперечення, що людське життя – понад усе. Безумовно. Але. Якщо чужа шкура – понад усе, яка ціна шкури власної? Хто був правий у 2014? Той хто пішов на фронт, гробити життя і здоров’я за свою країну – чи той хто всі п’ять років тікав від мобілізації і в такий спосіб втомився від війни? Бо його шкіра – понад усе…

Президент Порошенко в період своєї каденції звільнив 3244 полонених – не роблячи аж таких кричущих поступок Кремлю. Не виконуючи сліпо всіх його вимог. А нині… Я щиро радію тому що наші громадяни нарешті вдома. Але. Де у цьому заслуга президента Зеленського?