Територіальна цілісність та претензії Румунії на Острів Зміїний

Пристрасті навколо острова Зміїний, 80 відсотків території якого відійшли Румунії, ще не встигли влягтися, а між Києвом і Бухарестом намічається нова суперечка. Цього разу наші сусіди претендують на острів Майкан, розташований у дельті Дунаю.

По суті, йдеться про те, щоб змінити лінію державного кордону слідом за лінією фарватеру, що перемістилася убік України, до чого призвело обміління річки. У цьому разі острів відійде Румунії. Напруга у відносинах між двома країнами рік за роком тільки посилюється. Причому Україна займає явно слабку позицію і тиск Бухареста на Київ очевидний. Румунія послідовно веде наступ на українську територіальну цілісність, але твердої реакції від України немає.

Серед вітчизняних політиків найбільш чітку позицію щодо дій Румунії демонструє Сергій Тігіпко, голова партії "Сильна Україна". Ще в статусі кандидата в президенти він заявляв про те, що дії Бухареста спрямовані на розмивання українського суверенітету і Київ повинен жорстко реагувати на таку політику сусідів щодо територіальної цілісності України. Партія "Сильна Україна" вважає, що Україні необхідно звернути увагу на погрози, які виходять від Румунії, адже йдеться не тільки про ділянки землі, які ми втрачаємо в прикордонних регіонах.

Історична паспортизація проблеми з островом Зміїний

Торік президент Румунії підписав закон, що уможливив надання румунського громадянства всім жителям територій, що входили до 1940 року до Румунії, та їхнім нащадкам до третього покоління, включаючи жителів Буковини й Південної Бессарабії. Подальше роздавання румунських паспортів українцям активізувало інші країни в претензіях на частину суверенітету України.

Приклад Бухареста намагаються наслідувати й в Угорщині, і в Словаччині, й навіть у Польщі. Керівництво праворадикальной угорської партії "Йоббик" неодноразово заявляло про необхідність відтворення "Великої Угорщини" в кордонах, що існували до укладення Тріанонського мирного договору 1920 року, тобто, включаючи Закарпаття, де проживають етнічні угорці.

Частина словацьких політиків підтримують "русинський рух", метою якого є відірвати українську діаспору в Словаччині від рідної національної культури й історії. Навіть у Польщі є радикальні політики, які заявляють про необхідність приєднання до країни "Східних кресів", тобто території Східної Галичини, що входила до складу Польщі до 1939 року.

У румунській державі, створеній в XIX столітті волею великих держав на місці князівств Семиграда й Валахії, майже всі на офіційному рівні заявляють про концепцію "Великої Румунії", Romania Mare, що включає приєднання до Румунії частини територій Молдови й України. Ці дії перетворюють Румунію на небезпечного сусіда України.

Тим часом, починаючи з 1113 року, всі території уздовж північно-східних схилів Карпат і до Дунаю включно входили до складу Київської Русі. Намісники Володимира Мономаха заснували Романів торг (Роман), Сочаву (Сучава), Серет, Вайю (Бая), які були в різний час центрами Молдавського князівства. Трохи пізніше бояри галицьких князів заклали міста Малий Галич (Галац), Берлад (Бирлад), Яський торг (Ясси). У середні століття ці поселення стали основою для становлення молодої молдавської держави й волоських князівств.

Незважаючи на це, Україна ні на офіційному, ні на неофіційному рівні не претендує на яку-небудь частину території сучасної Румунії. Більше того, незважаючи на значну українську діаспору в Мармарощині, що межує із Буковиною й Закарпаттям, і в багатьох інших регіонах Румунії, наш уряд не вживає жодних недружніх до сусідньої країни заходів, захищаючи інтереси українців за кордоном.

Непрямий удар

Очевидно, що тільки на роздаванні паспортів румунська політична еліта зупинятися не планує. Бухарест не приховує свого бажання "повернути" Румунії території Молдови, а також українські землі на Буковині й Південній Бессарабії – значну частину нинішньої Одеської області. Політика й заявлені позиції Бухареста є відкритим викликом Україні й Молдові як незалежним державам і загрозою їхнім національним інтересам.

Загалом усі ці ініціативи логічно вкладаються у загальну політику, спрямовану на перегляд підсумків Другої світової війни. Мета такої політики зрозуміла – підірвати легітимність післявоєнних кордонів для того, щоб згодом спробувати переглянути сформовані кордони між країнами. Свого часу саме через суперечки Румунії й Болгарії за Добруджу почалися Балканські війни, які призвели до Першої світової. Напад Угорщини на Карпатську Україну в березні 1939 року й розчленовування Чехословаччини стало прологом до початку Другої світової війни.

У Румунії зараз немає ні сил, ні коштів починати протистояння з Україною

У Румунії зараз немає ні сил, ні коштів починати протистояння з Україною. Однак таким вогнищем напруженості може стати Молдова. Цілий ряд молдавських політиків відстоюють об'єднання Молдови й Румунії в одну державу, доводячи, що молдавани й румуни – це один народ, що має одну мову й культуру. Якщо залишити осторонь історичну проблематику становлення молдавської державності, що де завжди провідну роль відігравав Київ або Львів, то сам факт зникнення Молдови як держави суперечить національним інтересам України.

Свого часу саме через спроби кишинівських політиків об'єднатися з Румунією виник придністровський конфлікт, біля кордонів України почалася війна, і сусідня держава фактично розкололася надвоє. У разі повторення спроби об'єднання кровопролиття може повторитися, більше того, в конфлікт обов'язково буде втягнена й Україна.

Для недопущення такого розвитку подій Київ повинен проводити активну політику у двосторонніх українсько-румунських відносинах. Партія "Сильна Україна" наполягає на таких негайних кроках у цьому напрямку.

По-перше, необхідно поставити питання перед органами Європейського Союзу про офіційне анулювання всіх румунських паспортів, виданих громадянам України, й про скасування відповідних нормативних актів Румунії.

По-друге, потрібно притягти до відповідальності й за необхідності вислати з території України співробітників румунських консульств, які займаються роздаванням паспортів.

По-третє, необхідно відновити активну політику України із захисту співвітчизників, що проживають на території Молдови й Румунії, й не допустити обмеження їхніх інтересів у результаті приходу до влади в цих країнах антиукраїнських сил.

Румунія – наш сильний, рішучий конкурент, який цілеспрямовано працює проти наших інтересів і використовує нашу слабість для власного зміцнення. Це не значить, що румуни – вороги, з якими не можна співпрацювати. Але нам необхідне партнерство, а не гра в піддавки. Ми повинні стати внутрішньо сильними, консолідованими й не менш наполегливими у відстоюванні своїх інтересів, ніж наші сусіди.