1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Для Януковича своїх на Майдані не існує

Янукович для Майдана – як Караджич для мусульман та хорватів. Для Януковича своїх на Майдані не існує. Розпад Радянського Союзу відбувався майже синхронно з розпадом Югославії. З колегами з колишніх югославських республік ми майже щотижня збиралися в прес-центрі МЗС СРСР, щоб обговорити, як вони розпадаються і як розпадаємося ми. Почему Евромайдан?

Журналісти з Боснії і Хорватії говорили, що нам, українцям чи прибалтам, заздрять: все-таки у радянських керівників вистачило розуму не втягувати країну у братовбивчу війну, та, звичайно, конфлікти є, але це все ж не палахкотлива країна, в якій нема куди подітися… А все тому, що "їх" керівники – справжні ідіоти.

У тому, наскільки колеги були праві, я переконався тільки нещодавно, прочитавши мемуари колишнього хорватського президента і останнього голови Президії СФРЮ Стіпе Месича – дійсно, такий концентрований ідіотизм і правовий цинізм важко уявити, коли стежиш за подіями здалеку. Але ще важче було уявити, що югославський сценарій – це зовсім не те, чого ми уникли. Це наше майбутнє, яке як раз зараз стало справжнім.

Володимир Путін все більшою мірою починає грати по відношенню до пострадянських президентів роль самого справжнього Слободана Мілошевича – вони беруть у нього гроші, радяться про відносини з Заходом і власним народом. І якщо з Олександром Лукашенко такі стосунки склалися цілком органічно, то спроба вибудувати таку ж вертикаль в контактах з Віктором Януковичем призвели до самої гострої кризи на пострадянському просторі.

Янукович вже зараз – як Радован Караджич, лідер боснійських сербів. За менталітетом і уявленню про те, що таке добре, а що таке погано, Путін і російське керівництво набагато ближче йому, ніж протестувальники на Майдані і половина населення власної країни. Для цієї половини він – справжній чужинець, не випадково багато протестувальників кажуть про його владу як окупаційну.

Але проблема не тільки в тому, що пересічний протестант сприймає президента як окупанта, а в тому, що президент може сприймати його як чужорідного бунтівника, наймита Заходу – і в цьому сенсі "жителі Майдану" і – ширше – жителі Галичини чи Києва для Януковича і його оточення приблизно те ж саме, що для Караджича – боснійські мусульмани чи хорвати. Так, живуть поруч. Але – небезпечні чужинці. І розмови про застосування сили проти власного народу тут не дуже доречні.

Швидше за все, з ментальної точки зору, для влади – це не народ, а "інше" населення Боснії. І якщо вона цей народ не розганяє, то не із співчуття, а зі страху. Перед Заходом, перед загальнонародним повстанням, перед терором – але аж ніяк не тому, що у своїх не стріляють – тому що своїх на Майдані немає.

І Путін це чудово розуміє – і грає на фобії Януковича приблизно так само вміло, як Мілошевич грав на фобіях Караджича та інших лідерів боснійських сербів. Тим більше що ризикує в цьому розкладі саме Янукович – це він може втратити владу, країну і накопичення. А Путіна західні лідери в будь-якому випадку запросять на міжнародну конференцію з українського врегулювання – так що він може грати в Мілошевича, не побоюючись наслідків.

Віталій Портников – київський журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Читайте по теме:

  1. Евромайдан против Конституции Януковича от 16 января 2014
  2. Причины противостояния на Евромайдане на Грушевского – террор Януковича против украинских граждан
blog comments powered by DISQUS вверх
Joomla SEF URLs by Artio