Саша Боровик vs Арсений Яценюк – кто кому мальчик или молодой человек Ниже я привожу пубилкацию в Фейсбуке Антона Павлушко. Человек так точно подметил суть происходящего и так ясно описал образ современного украинского чиновника, что я ничего подобного даже не встречал прежде и не встречу после. Спешу с вами поделиться этим гениальным текстом.

Я не знаю что там произошло с Александром Боровиком, но когда я слышу слова Абромавичуса (тоже очень уважаемый человек!) о том, что это не Сеня, а сам А. Абромавичус уволил Сашу Боровика по причине не срабатываемости их в одном коллективе, то у меня возникает стойкое ощущение, что Абромавичус тупо прикрывает задницу Сене. Ну вот хоть тресни! Не могу избавиться от этой мысли.

Народ! Ау! Это кто с кем должен срабатываться-то! Боровик с Кабмином Украины, что-ли? Та невже? А может это Кабмин обязан был найти правильное место для Боровика и не сопли жевать, а проявить политическую волю к реформам и искать пути их внедрения, а не искать кучу причин и оправданий своему бездействию?

Короче, вот вам ниже цитата Антона Павлушко – наслаждайтесь текстом:


Ну и я напишу про Боровика. Могу себе представить, как взбесило простого европейского юриста Боровика, когда какой-то Яценюк обращается к нему "молодой человек".

Так уж сложилось, что фраза "молодой человек" меня встретила на первом курсе. "Молодой человек" – это что-то среднее между "вас много, я – одна" и "а ты кто такой".

И вот Боровик, после Праги, Гарварда (ну он там все же был), Microsoft-a, Akamai, Лондона, Мюнхена и Нью-Йорка приезжает в страну третьего мира. Его сначала заставляют сдать свой немецкий паспорт, чтобы просто назначить советником министра. В итоге местная вороватая элита, которая за 23 года ничего толком не смогла построить, смотрит на него еще сверху вниз и начинает быковать со своими "молодой человек".

Я просто к чему веду. Меня очень бесят политики без достижений или без биографии…

Берешь любого нашего чиновника – сначала комсомол/партия, или сын/зять/кум кого-то из комсомола/партии/обхсс, несколько невзрачных вузов, потом вереница каких-то ОАО, ЗАО, ЛТД и т.д., потом человек всплывает в какой-то партии, потом начинает менять партии. Обязательно у политика будет два высших образования или три. Какая-то академия управления при президенте или крутой экономический/юридический факультет. У многих научные степени. У каждого пару скандалов – где-то кого-то сбил на машине, где-то охрана слишком активно отгоняла от твоего забора, заместитель-педофил или особняк на сестру жены. Без этого никак… Политик – человек обычно явно не бедный, но вот ты не можешь вспомнить название его компаний и производимого продукта.

И вот такой чиновник смотрит с легкой ухмылкой на Боровика с его Microsoft-ами и Лондонами.

Почему я смотрю на Боровика хотя бы с уважением, хотя может он и стопроцентно конфликтный или тянет одеяло на себя, а на украинского чиновника с презрением?.. Не знаю даже…

И еще цитаты про кадровые конфликты в Кабмине и Сеню Яценюка от Левко Стек:

Боровик це ж не перша жертва Яценюка. Я от з ходу можу пригадати три випадки, коли цей двічі камікадзе вижив з Кабміну людей, яких називали фахівцями екстракласу представники корпоративного сектору з усього світу. І от щойно вони потрапляли до Яценюка, як одразу перетворювались в невдах і невігласів.

Перший – Денис Бродський. Чувак, що десяток років пропрацював топ-менеджером у банківській справі і по наївності своїй хотів реформувати Державну службу. Його кар'єра в Кабміні тривала цілих шість тижнів. Що було далі? Правильно: "За словами Бродського, система ідентифікувала його як "чужого" і виштовхала. Номінальна причина – конфлікт з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком"(джерело ЕП).

Далі був Павло Шеремета – випускник Гарварду, фахівець, що працював зі світилами, які перетворили ряд азійських країн у світових лідерів. Найбільшим досягненням українського істеблішменту на той час, нагадаю, був хіба розпил бюджету і радянських заводів на металобрухт. От, і Шеремета теж виявився недостатньо компетентним для Яценюка. Ще одна цитата з Економічної правди:

"Шеремета не захотел или не смог влиться в команду Яценюка, а премьер как опытный политик не дал бывшему министру экономики сформировать собственную команду в министерстве. Время от времени Яценюк пытался руководить ведомством через голову министра, плотно работая с заместителями, которых знал лучше."

Ну і зовсім свіжий випадок – Боровик. Знову Гарвард, знову найвищі посади в компаніях світового рівня, і знову неспроможність працювати під орудою "найкращого прем'єра в історії незалежної України".

Цікава тенденція, чи не так? Арсеній Петрович має настільки високі вимоги до своїх підопічних, що навіть кадри, за якими полюють такі монстри як Майкрософт, – не дотягують до планки. Водночас, варто б зазначити. що сам Яценюк, наприклад в освіті, так і не стрибнув далі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Мабуть, чернівецькі викладачі заклали у нього такий неймовірний багаж знань, що якість там гарвардські хлопчики викликають у Арсенія Петровича хіба іронічну посмішку. Хоча, можливий і ще один варіант: величезну купу лайна у нього могли закласти такі люди, як Микола Мартиненко. Який є близьким другом прем'єра і найближчим соратником по партії…ну і заодно людиною проти якої прокуратура Швейцарії порушила кримінальне провадження за хабарництво.

Але це, звісно, мало кого цікавить. Точно менше, аніж чергове фото Яценюка з салону бізнес-класу. Зрештою, Арсеній Петрович був обраний на демократичних виборах. НФ, нагадаю. набрав найбільше голосів виборців. Очевидно, в його знаннях сумніваюсь хіба я і ще купка "розхитувачів човна".

П.С. Але, от фігня яка з голови не йде: поки я натхненно розхитую цей клятий човен, якась падлюка його підступно топить. Мабуть, Боровик з Шереметою.

blog comments powered by DISQUS вверх