Я знаю українську з совкової школи не завдяки, а всупереч

Я знаю українську з совкової школи. Не завдяки, а всупереч, бо тоді її ніхто майже не вчив. Але нам попалася завуч-агонь, яка вбивала мову в голови інквізиторськими цвяхами. За що я їй зараз глибоко вдячний. В той далекий час, солов'їна була вірною ознакою лохів та селюків, й викликала відповідну реакцію тупого стьобу. Це був типовий СССР. Зона сявок і мужиків. Випраних, целофанових пакетів. Безмежний ГУЛАГ, від Карпат до Камчатки. Що ще грізно гарчав, але вже кашляв вірусом perestroika. Мені тоді було плювати, я знайшов себе в музиці та фарцовці, був діджеєм, одночасно торгуючи чим завгодно, касетами, шарпами, адіками, та фідасами. Який діджей в ті часи жив інакше? Тим більш, учень випускних класів.

Я був далекий від України, але вже небезпечно наблизився до США. Америка відкривала мені очі та робила лютим антисоветчіком, крапля за краплею, як довбають череп тортури водою. Я не став бандерівцем, але читав, слухав і писав англійською таке, що ледь закінчив школу з вовчою характеристикою. Не сумніваюся, якби на обрії не маячив серпень 1991, все б сталося набагато сумніше. Одне лише KILL A COMMIE на дошці, додавало до парику нашій класній дамі сивого волосся.

Україна відкрилася мені зненацька. З книг. Після трилогії Старицького «Богдан Хмельницький», зрозумів, що ми різні. Малорось — не уламок імперії, але інша країна зі своєю історією. Цікавою історією! Західною історією. Ми не совкове бидло, ми чужі в цьому стійлі дружби народів. Почався мій особистий злам совіцкіх догматів. Якими годували нас від ніжного віку. Київська Русь, Князівство Литовське, Річ Посполіта. Потім УНР, УПА. Яскраві, трагичні сторінкі. І злочини, злочини, злочини московії та комуняк. Це був довгий шлях. В мене не було діда повстанця. Все визначилося лише у 2004. Помаранчева революція підвела риску. Проамериканський світ поєднався з проукраїнським. Вибухова суміш, каталізована відторгненням руськаго міра. А з весни 2014, ненавистю.

Я прийняв рішення і перейшов на українську нещодавно. Ще не минуло повних три місяця. Абсолютно руськоязичний від дитинства. Тому що букви вбивають. Це теж зброя, хто б, що не казав. Мова ворога небезпечніше за танки ворога. Навіть, якщо хтось досі не зрозумів цього.

Дмитро Доу

blog comments powered by DISQUS вверх