Братерство, рівність та інші дурниці для мас

Маю цікаві спостереження про "братерство двох народів", яке витікає із звичайного мирського життя, бо закони суспільства діють на рівні націй та племен однаково. Розуміння цих тез дозволить нам по-новому сприймати туфту про братерство народів (не тільки українського з російським).

Вибачте, але народами не товаришують. Максимум – родинами :)

Суть питання полягає у наступному. Різні представники двох націй, іноді з піною у роті, доводять тезу про те, ніби ми народи-брати на віки вічні. Ці тези лунають з екранів телебачення, з радіо та інтернету. Щоденно, щонічно, щороку… Такий великий вал тексту про братерство спочатку мене дратував і дивував, а потім змусив замислитись над правдивістю цієї тези, бо надто часто й вперто нам цю думку нагадують, ба, навіть, схоже, що нав'язують.

Справді, чи нагадую я своїм дітям щоразу про те, що вони мої діти (а я їх батько)? Чи решта моїх родичів доводять мені належність до однієї родини? Звічайно що ні! Кожен з нас і без доказів знає про це.

Як же пояснити такий шквал нагадувань в бік України з боку Росії про нашу спільну історію, про нашу рідність та інше? Маю цікаву здогадку щодо цього. Заходячи з кінця, щоб не мучити вас, стверджую, що так роблять ті, хто насправді не є нам ріднею і тому весь час нам про це нагадує та доводить, щоб підтримувати в нас думку про нашу спорідненість (боронь Боже ми забудемо про це!). Російська історіографія не переживе цьогоCry.

В решті, кожне нагадування про нашу рідність та братерство лише віддаляє мене від цієї думки. А Вас?

blog comments powered by DISQUS вверх