Трошки вам інформації з 19-го століття про історію української мови та російської. "Филология и погодинская гипотеза" – так зветься матеріал з журналу "Киевская старина", 1899 рік,  Частина журналу:  D-(11896-11905). (.doc), (.pdf).

Один російський історик, розглядаючи цей малюнок 1076 року, сказав: "Єслі син Ярослава Мудрого бил украінцем (в оригіналі було менш політкоректно), то гдє тогда билі русскіє?".

Нескінченні війни і підпали наших бібліотек московитами у 1718, 1721, 1760, 1960 рр. так позначилися на наших письмових пам'ятках, що фізично записаних на пергаменті чи папері в домонгольський період лишилися лічені одиниці.

Трішки більше лишилося переписаного в 14-15 століттях, але там неуникна дискусія про якість копіювання, помилки чи вставки переписників тощо.

Тим більша історична ціна найдревншіих пам'яток. Дві з них – "Ізборники Святослава" 1073 і 1076, написані для Великого Київського князя Святослава Ярославича, сина Ярослава Мудрого.  Збірники з повчальннями та філософськими текстами грецьких християнських авторів списано болгарською мовою з відповідного збірника, що у свою чергу був перекладом на болгарську з грецького оригіналу, зробленим для болгарського царя Симеона (918-927 рр). 

Попри болгарську мову оригіналу, панування в 11 столітті церковнослов'янської (по суті – староболгарської) на письмі, текст "Ізборників Святосолава" насичено явними українізмами, відсутніми в болгарській мові, які міг вставити лише переписник – київський чернець Іван.

Найкраще сказав про українізми "Ізборників Святослава" відсторонений філолог (як він сам казав – без жодної краплі української крові), знавець 65 мов Агатангел Кримський (даю уривки його праці "Філологія і Погодінська гіпотеза" (1899 р.)

blog comments powered by DISQUS вверх