1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 1.00 [1 Голос]

Жертви другої світової війни в цифрах

Автор: Сергій МАХУН Джерело Наближається 65-та річниця перемоги військ Антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною. Досі історики, демографи всіх країн і народів продовжують підрахунок втрат (як військових, так і мирного населення) у роки Другої світової війни 1939–1945 років.

І якщо західні дослідники говорять про похибку в сотні-тисячі або десятки тисяч чоловік (усе залежить від масштабу втрат у цій країні та міри її участі/залучення у світовий конфлікт), то гучна фраза «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» епохи застою, як і раніше, ятрить рани нащадків переможців на пострадянському просторі, – лік іде на мільйони…

Що вже казати, якщо й через 65 років після Перемоги оцінка загальних втрат переможців, які зробили найбільший внесок у знищення нацизму, варіюється в різних джерелах від 26 до 43,3 млн. чоловік. У СРСР тільки в 1961 році, наприкінці хрущовської відлиги, була озвучена цифра 20 млн. життів. І все… Як у фундаментальній праці радянського історика-демографа Бориса Урланіса 1960 року (де можна знайти найповніші дані про втрати наших союзників, країн Осі та їхніх сателітів), так і в 12-томній брежнєвській «Истории Второй мировой войны» (1973–1982) і навіть в «Энциклопедии Великой Отечественной войны. 1941–1945 гг.» зразка 1985 р. ні про військові, ні про демографічні втрати Країни Рад немає ані слова, тоді як про матеріальні втрати написані розділи і цілі статті.

Перший, якщо можна так сказати, «прорив» відбувся у 1989–1990 роках. Державна комісія провела розрахунки й подала цифру 27 млн. чоловік – цивільні і військові втрати СРСР. У 1993 році голова цієї комісії генерал-полковник Г.Кривошеєв уже в Російській Федерації опублікував статистичне дослідження втрат Радянських Збройних Сил – 8 млн. 668 тис. 400 чоловік. Відповідно, втрати цивільних осіб становили понад 18 млн. чоловік! Уже в 1990-ті роки з’явилися незалежні дослідження, які взяли під сумнів офіційну точку зору. Розкид цифр вражає, у казуїстиці підрахунків досі ще ламають списи історики і демографи…

Звернімося ж до «сухих» цифр, за якими – не слід про це забувати – життя і покалічені долі людей. Загиблих і не народжених. Убитих, розстріляних, спалених у крематоріях, поранених, зраджених і покинутих напризволяще…

Втрати СРСР: у цілому військові і цивільні – 27 млн. (ряд дослідників кажуть про 40 і більше мільйонів чоловік). Вікіпедія дає цифру 10,465 млн. військових втрат і 15,760 млн. серед мирного населення – всього 26,225 млн. чоловік. Там-таки окремим рядком ідуть 5,2 млн. радянських військовополонених (більше половини їх загинули в нацистських таборах, багато сотень тисяч – у радянському ГУЛАГу вже після визволення; від 1 млн. до 1,5 млн. бійців і офіцерів РСЧА тієї чи іншою мірою стали колаборантами, і їхня доля склалася по-різному).

Цифра 5,2 млн. радянських військовополонених занижена: масштаби розгрому в 1941–1942 рр. кадрової РСЧА у світі не мали аналогів. Борис Соколов обгрунтовує цифру 6,306 млн. чоловік, із котрих 4 млн. померли в полоні. Скільки ж їх повернули зброю проти своєї Батьківщини і, відповідно, загинули, сказати важко. Лік іде на сотні тисяч осіб. І якщо багато хто банально рятував своє життя, то чимало було й ідейних противників сталінського режиму, переваги якого вони відчули на собі й своїх рідних та близьких. Захищати його вони не хотіли. Насамперед це стосується «Русской освободительной армии» (РОА) генерала Власова, образ якого в сучасній Росії має ряд несумісних іпостасей.

Але всі з цим явним ідеологічним хаосом якось змирилися, все змішалося – захисники Ленінграда і власовці, кіннота Будьонного і козаки Краснова, і урочисте перепоховання білого генерала Денікіна в 2005 році… Звісно ж, значно легше повчати сусідів, указуючи їм, кого ставити в Пантеон Слави, а кого гнати втришия.

Однак людиноненависницький нацистський режим не залишав вибору народам Радянського Союзу. Киянин, письменник-фронтовик Віктор Некрасов дуже точно підмітив зміни в настроях і армії, і народу (точкою відліку можна вважати літо-осінь 1942 року), коли відчули"

Китай – 10 млн.; немає даних; 11,8 млн.

Польща – 6,025 млн. (без урахування долі полонених); від 5,798 млн. до 7,123 млн.; 6,020 млн. чоловік.

Жертви Холокосту (тільки за Н.Девісом): від 4,871 млн. до 6,271 млн. чоловік.

Німеччина – 5,8 млн. (з Австрією –
6,22 млн.); 4,28 млн.; 5,25 млн.

Японія – 2,630 млн.; немає даних; 1,8 млн.

Югославія – 1,027 млн.; 1,505 млн.;
1,690 млн.

Франція – 0,665 млн.; 0,563 млн.;
0,810 млн.

Угорщина – 0,507 млн.; 0,490 млн.;
0,42 млн.

Італія – 0,479 млн.; 0,396 млн.; 0,415 млн.

Великобританія – 0,379 млн.; 0,356 млн.; 0,386 млн.

Румунія – 1 млн.; 0,5 млн.; 0,378 млн.

США – 0,408 млн.; немає даних; 0,259 млн.

Перемога над нацистами та їхніми союзниками була досягнута ціною неймовірних зусиль, страшних жертв. І ті ж таки українці воювали в лавах Радянської армії, рятуючи своїх рідних та близьких, а не параноїдальну, тоталітарну сталінську владу. Вічна слава загиблим в цій кривавій бійні, що стала, як зазначив видатний український філософ Сергій Кримський, «кривавою драмою цивілізації, коли на карту були поставлені долі цілих народів».

blog comments powered by DISQUS вверх
Joomla SEF URLs by Artio